ЛЬВІВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ
П'ятниця, 14.08.2020, 05:10
Меню сайту

Категорії каталогу
Наші статті [119]
Статті ЛОО НП

Форма входу

Пошук

Корисні посилання

Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Наші статті » Наші статті

Велика родина – від дочки до сина

     Про неї кажуть: „Вона бідно не живе”. А вона справді не бідна, у неї багатство, якого не знайти і яке не можна оцінити – 13 дітей: сім дівчаток – мамі допомога і шість хлопців – татові радість. Галина і Михайло Сняк, жителі села Глинська, Жовківського району, Львівської області пам’ятають кожного по імені, а от з датами народження плутаються. Воно й не дивно, Бог давав цій сім’ї діток рік за роком. Все збагачував і збагачував родину. От тільки радіти цьому багатству нема коли. Чоловік день і ніч на роботі, бо знає: вдома є тринадцять діточок, які хочуть їсти. А кочегаром у школі багато не заробиш, тому і крутиться в селі по будовах. Пані Галина каже, що скоро в нього руки будуть довші за ноги. Адже всьому, що має ця сім’я, вона завдячує йому. І будинок великий двоповерховий і все, що в будинку є – за десять років спромоглися здобути. „А до того жили разом з бабусею – і спали, як цигани, всі на купі” – розповідає Галина Сняк. От тільки за таку хату доводиться взимку сплачувати 700-800 гривень. А це при місячному доході дві тисячі гривень та тринадцятьох дітках чимала сума. 

     Діти, хочеш того чи не хочеш, тягнуть гроші. Тим паче, що кожного року ця сім’я має випускника. А без кругленької суми нема нічого. Хабар законно це чи не законно, а мусиш дати. „І що маємо робити – продаємо корову, бика, платимо, бо хочемо, щоб діти мали освіту” – скаржаться батьки. Тому ця сім’я пережила все, були радість і щастя, а було й так, що тижнями в хаті не було шматка хліба. А його для цієї сім’ї треба чимало. В один день йде близько 5-6 буханок, в неділю і свята пані Галина з дочками ліпить 300 вареників. Багато, але на наступний день нічого не залишається. Все купує ще доволі молода мама (найменшому хлопчику 2 рочки) мішками, так, щоб вистачало хоча б на місяць, Одна поїздка на ринок і 2000 гривень, як не було. „А де тих грошей стільки взяти” – бідкається пані Галина. Рятує хіба що чоловік і господарка. Можна було б ще й на базар їздити щось продавати і отримувати додатковий прибуток. Але у пані Галини є хвороба, через яку їй не можна піднімати важкого. А мішки таскати на своїй спині сили немає. Тому сім’я мріє про хоч яку-небудь машину. Та, кажуть, поки діти в школі, ця мрія нездійсненна. 

     „Отак з Божою допомогою, пхаємо біду вперед”, – каже багатодітна мама. А Бог справді допомагає цій сім’ї. Адже нема такої неділі, щоб 13 діток разом з батьками не були в церкві. І ще жодного вечора вони не лягли спати без молитви.

     Про виховання батьки у цій сім’ї дбають. Коли треба похвалити – похвалять, а коли хтось провинився – посварять. Саме тому діти тут такі виховані, чемні, працьовиті і жодного поганого слова про них не почуєш. У школі вчаться добре, по господарству батькам завжди допомагають. Кожен має свої обов’язки. Хлопці більше худобу доглядають, а дівчата знають, що мають їм їсти наварити. А коли збираються влітку всі разом на поле, батькам сльози на очі виходять – невже це все їхнє багатство. 

     Справді цією сім’єю можна захоплюватися. І хоч, можливо, статки в них невеликі, але головне, що є бажання. Пані Галині досі не віриться, як вона змогла народити стількох дітей, каже якби починала все спочатку, то народжувала б не більше трьох. Але потім подумала і заперечила: „Діти – то моє багатство. Чого я без них варта? Для кого б я тоді жила? Хто мені б тоді допомагав?”. Дійсно, діти стали фундаментом, стали основою, на якій будується любов, злагода і взаєморозуміння у цій сім’ї.

     У селі Глинська про 13 мушкетерів та їхніх батьків відгукуються лише позитивно. Кажуть пані Галина заслужила отримати звання „Матері-героїні”. Але чомусь документи, які багатодітна мама подала ще два роки тому до сільської та районної ради для того, щоб отримати це заслужене звання, зависли десь у повітрі. Хто в цьому винен незрозуміло: чи районна рада, яка просто не передала цих документів далі, чи секретаріат Президента, який залишив поза увагою дані Галини Сняк. Ба, більше, пані Галину цьогоріч, навіть не запросили на свято Дня матері. Пояснюють це тим, що вона нібито бідно не живе. Що є набагато бідніші за неї. Але нічого не кажуть про те, що пані Галина в районі – одна наймолодша мама з 13 дітьми, яка разом з чоловіком з усіх сил стараються, щоб їхні діти не виглядали гіршими від інших, щоб не почувалися біднішими. „Хоча були випадки, коли ми в безсиллі опускали руки” – зізнається багатодітна мама, бо вдома не було ні копійки. У такі хвилини ішла в район, просила. Хоча дуже не люблю когось просити. Мені скажуть раз: „Ні!”. І я вже відразу плачу. Та й що з тих прохань. Жодного разу в районі мені нічим не допомогли. Більше не ходжу. Знаю, як буде, так і буде”.

     Щоб допомогти багатодітній родині, Львівська обласна організація Народної Партії взяла цю сім’ю під свою опіку. Вона звернулася з проханням до Жовківської райадміністрації, посприяти тому, аби Галину Сняк нагородили званням „Матері-героїні” та включили цю сім’ю у програму із захисту багатодітних сімей до 2015 року, яка передбачає допомогу багатодітній сім’ї: це і оздоровлення дітей, і допомога при вступі у навчальні заклади, і пільги на сплату комунальних послуг, і матеріальна підтримка. Зокрема, під свій контроль цю родину обіцяв взяти заступник голови Перемишлянської районної організації Народної Партії, заступник начальника управління соціального забезпечення міста Львова Іван Сорока. Він особисто потурбується про те, щоб родині жилося легше, бо вона справді цього заслуговує. 

Наталка Когут,

прес-секретар Львівської обласної організації 

Народної Партії


Категорія: Наші статті | Додав: narodnalviv (27.05.2009) | Автор: Наталка Когут
Переглядів: 1094
Copyright ЛОО Народної Партії © 2020