ЛЬВІВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ
Неділя, 22.09.2019, 02:22
Меню сайту

Категорії каталогу
Всеукраїнські видання [11]
Матеріали з друкованих та електронних всеукраїнських ЗМІ
Місцеві ЗМІ [2]
Матеріали з друкованих та електронних місцевих ЗМІ

Форма входу

Пошук

Корисні посилання

Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Матеріали ЗМІ » Всеукраїнські видання

Дмитро Яремчук: «Треба жити сьогоденням, не забуваючи про завтра...»

Заслужений артист України Дмитро Яремчук, старший син народного артиста Назарія Яремчука, разом із братом продовжує музичну справу батька. Дивує те, що брати злагоджено працюють над започаткованим ними пісенним фестивалем «Родина», дуетом виступають на сцені та гастролюють, підтримуючи українську пісню посеред фаворитів. При цьому вони не ділять славу між собою, залишаючись єдиним брендом – брати Яремчуки. Щоправда, сьогодні я вирішила їх «розділити» та поспілкуватися окремо із кожним.  

- Дмитре, над чим працюєте?

- Маєте багато концертів. В листопаді традиційно відбудеться пісенний фестиваль «Родина». Цьогорічний фестиваль буде присвячений 60-річчю Назарія Яремчука. В рамках фестиваля в Палаці «Україна» проведемо вечір памяті нашого батька, протягом якого максимально звучатимуть пісні батька у виконанні різних виконавців. Ми також готуємо кілька пісень. І в своїх сольних концертах включаємо, хоча й не багато, татових пісень. Можу розповісти цікавий випадок. Якось ми виступали в місті Антрацит. Назарій пише програму нашого виступу і включає пісню «Чуєш мамо» із репертуару нашого батька. Я заперечив, адже вважав, що краще виконувати динамічніші пісні. Думав, що буде повал. Після пісні на сцену вийшла жіночка з величезними трояндами у свій зріст з подякою за виконану пісню про маму. Я зрозумів, що помилявся. Плануємо випустити диск татових пісень різних періодів, які зберіглися в хорошому стані. Частину тиражу ми безкоштовно роздамо по бібліотеках, аби люди мали доступ до якісних пісень. Охочі зможуть купити альбом в свою фонотеку. Виходить наш четвертий дуетний альбом під назвою «Я подарую світу». Це наша заголовна пісня, дуже гарна із символічними словами. Левова частина – це пісні мого брата Назарія. Слова писали Ольга Ткач, Віктор Герасименко, Анатолій Матвійчук. Є тексти, які ми з братом написали самі. До речі, ми не женемося за тим, аби повипускати більше альбомів. Маємо пісень вже й на п’ятий альбом, проте не поспішаємо із випуском. Наші попередні альбоми "Сонце в твоїх очах”, "Родина” та "Наша доля” перевидавалися, тому що є попит. Збираємося за кордон із гастролями.

- Де саме збираєтесь за кордоном гастролювати?

- Волію розповідати про те, що вже відбулося. Річ у тому, що ці гастролі ми планувати здійснити минулого року, навіть похвалився перед журналістами, проте вони так і не відбулися. Роки три тому серпень у нас був щільно заповнений. Я мав прямий ефір на радіо і поділився нашим розкладом. В результаті усі наші концерти «перемішалися»: якісь перенеслися, якісь – відмінилися. Я зрозумів, що краще не розповідати про свої плани.

- Які ще забобони чи ритуали маєш перед концертами?

- Я би не назвав їх забобонами, але слід захищатися від «злих» та заздрісних очей. Тому аби не спокушати долю, ми з братом перед концертом хрестимося, читаємо молитву. Після цього відчуваємо Божу підтримку та захист.

- До речі, в день концерту дотримуєшся певного режиму в харчуванні?

- В принципі, такого немає. З повним шлунком важко співати. Так само, як і з порожнім. Раніше мені краще було співати з наповненим шлунком, а тепер - ні. Перед концертом я не люблю гуляти на свіжому повітрі. Краще це зробити після виступу. Останнім часом виходить так, що ми виїжджаємо із Києва машиною в ранці, а прибуваємо якраз перед концертом. Доводиться збиратися із силами та працювати.

- Чи мав влітку відпочинок?

- Ми з дружиною їздили на відпочинок. Побували в Сіде (Туреччина). Там відкрився дуже гарний новий готель і наші друзі із туристичної агенції запропонували поїздку. Готель виявився дуже комфортабельним, сервіс преміум-класу. Не виїздив із готелю, просто відчивав, купався в морі та насолоджувався смачною кухнею. Поруч відпочивали переважно німці та данці, трохи французів.

- Відомо, що під час відпусток люди набирають вагу, адже не кожен може втриматися від запропонованих смаколиків. Чи постає перед тобою питання щодо підтримки фізичної форми?

- (Сміється. – авт.) У мене така конституція, що зайвих кілограмів не має. Проте займатися спортом ніколи не завадить. Коли у мене вільний час, то намагаюся більше ходити пішки, гуляти, відвідую спортзал. На мій погляд, можна їсти все, тільки не об’їдатися.

- Чим займається дружина?

- Дружина має творчий «вогник». За освітою юрист, але гарно співає. Частенько коли гуляємо в лісі, то співаємо на два голоси. Стосовно наших пісень, Ірина висловлює свою думку, що їй подобається, що – ні. Жінка має витонченіший смак і помічає значно більше деталей, ніж чоловік. Левова доля наших пісень присвячена жінкам, тому «жіноче око» нам вкрай необхідне. Прямого відношення до нашої творчості Ірина не має. Нині працює дружиною, частенько супроводжує на концертах. Наразі її прямої допомоги не потрібно, адже ми маємо сфомовану команду. Нашими справами опікується мама. Ще десять років тому не міг подумати, що вона займеться адміністративною діяльністю у нас. Маємо адміністраторів по містам України, які займаються нашими концертами.

- Коли ви з Назарієм були неодруженими, то навіть мешкали разом. А як зараз?

- Тоді ми мали квартири поруч, проте жили разом, а в іншій квартирі навіть холодильник був відключеним. Коли ми одружилися, то купили квартири в одному будинку на одному стояку: живемо один над одним.

- Дружини товаришують між собою?

- Вони перебувають в нормальних родинних стосунках. Стосовно подруг, то певно замало часу було для цього. У них немає речей, які би їх роз’єднували. Лише те, що зближає. Вони різні за характером. Назарій обрав собі дівчину більш спокійну, як і сам. Я – з таким же характером, як і сам. В котрий раз переконуюсь, що людей парують на небесах. Ми ж помилково думаємо, що самі такі розумні.   

- Чим займаються молодші зведені брат та сестра?

- Сестра Марічка вчиться в Києві в естрадно-цирковому училищі в класі Іво Бобула. Паралельно вчиться в чернівецькому університеті на іноземній філології, знає кілька мов. Брат Святослав займається в академії на юридичному факультеті. Він активно займався спортом, навіть хотів поступати в інститут фізкультури. На сімейній нараді вирішили, що краще бути юристом.

- Яким себе уявляєш через 10 років?

- Складне питання. Я би хотів, щоби Господь дарував здоров’я, захист і благодать, що надзвичайно важливе. Є плани, які ми ще не втілили з братом в життя. Сподіваюсь, що зможемо наздогнати. Хочу і прагну того, аби моя пісня звучала й надалі. Якщо згадати, що було десять років тому на естраді, хто був популярним, і порівняти із сьогодненням, то можна помітити, що все кардинально змінилося. Тому важко спогнозувати, що буде за 10 років. Якщо чесно, то треба жити сьогоднішнім днем, не забуваючи про завтра.  

    

Лана БОРИСОВА,   

Газета «НАРОДНА» від 9 вересня 2011 року

Категорія: Всеукраїнські видання | Додав: narodnalviv (16.09.2011) | Автор: Лана Борисова
Переглядів: 2306
Copyright ЛОО Народної Партії © 2019