 Мистецтво у політиці полягає у тому, щоб обрати найоптимальніше рішення,
розрахувати сили і послідовність дій, передбачити реакцію на них,
досягти мети і відповідати за результати, пише на своїй сторінці
Facebook Володимир Литвин.
Чи було продемонстровано це ЄС і Україною? Очевидно, ні.
Євросоюз став заручником своєї принциповості, перетиснув у своїх
домаганнях. І, схоже, тепер готовий до «одруження» без особливих
претензій. Проте «наречена» передумала, заплутавши у своїх побажаннях
себе й інших. Відповідаючи до того взаємністю, вона лише зараз
схаменулася, що її обранець виявляється скупий. Відтак – прозріла,
почала ремствувати і ухилятися від оформлення союзу. При взаємному
роздратуванні сторони шукають аргументи, щоб зберегти обличчя, а заодно
не спалювати остаточно мости.
Українські політики, демонструючи
дивовижну байдужість до «нареченої», сперечаються лише про одне: як і до
кого її прилаштувати і про власні перспективи на 2015 рік. Виходить по
Шевченку: кайданами міняються, правдою торгують.
У відповідь –
суспільство їх не підтримало, що показали євромайдани. І те, що
піднялася молодь, також не їх заслуга, а свідчення яловості і немочі
«офіційних вождів». Можливо, саме сьогодні народжуються нові лідери – з
молодіжного середовища. Тим більше, що ті, хто вважає себе молодими
політиками, не є такими. Вони швидко перейняли традиційні (не найкращі)
правила політгри.
Як на мене, повторення 2004 року не буде, немає
кому розгойдати суспільство, підняти і повести за собою людей. Але не
можна виключати повторення 1990 року, якщо студенти ляжуть на граніт.
Ось чому саме сьогодні з боку влади потрібні серйозна розмова і діалог
із суспільством. Інакше воно буде утверджуватися в думці, що аргументи
Росії виявилися для України вагомішими.
А щодо українського питання
на Вільнюському саміті ЄС 28-29 листопада, то воно буде аналогією
Бухарестському саміту НАТО 2008 року.
Не заперечуючи право на
дискусії та мітинги, як форму тиску на владу, і навіть підтримуючи їх,
гадаю, що треба думати над тим, як організовувати життя країни далі,
знаходити рішення, які б дозволили їй не просідати, а виростати.
Далі Україна не втримається на кампаніях і не зможе існувати за принципом одного дня.
|
