Шановний Голово! Шановні колеги! Сучасний економічний стан країни,  непоспішність органів влади всіх рівнів не дозволяють навіть мати надію на швидке відродження радіоактивно забруднених територій. За великим рахунком такий процес ще і не починався. Більше того, можу стверджувати про  протидію такому процесу.

Як приклад. Значного успіху у соціально-економічному відродженні забруднених територій можна було б досягти вже сьогодні, якби були підтримані розумні та науково обґрунтовані  законопроекти, ініціативи щодо ведення сільгоспвиробництва на радіоактивно забруднених територіях, про зняття заборон на господарську діяльність у зазначених зонах. При цьому такі ініціативи не зачіпають ні пільг, ні меж забруднених зон.

Пропозиції вносяться, їх нещадно критикують, блокують, ветують, але нічого взамін путнього не пропонують. Роки летять, усі роблять вигляд, що проблем не існує або їх можливо вирішити лише з часом та за умови значних фінансових витрат. Але ж одного державного фінансування для цього замало. Ми звикли вважати державні дотації чи не єдиним джерелом підтримки забруднених територій. Проте я пропоную мислити і діяти в такому руслі, аби земля, природні багатства і люди давали віддачу і створювали блага для України.

Проблему треба вирішувати швидко та науково виважено. Вітчизняні та іноземні науковці, які зібралися сьогодні в Києві під егідою Європейської організації публічного права на міжнародній науково-практичній конференції, та експерти МАГАТЕ роблять наголос на наступному: необхідно визнати економічну реабілітацію забруднених територій найважливішим пріоритетом у сфері соціального захисту постраждалого населення.

Сучасна політика економічного відродження радіоактивно забруднених територій повинна бути направлена на зняття заборон щодо безпечного ведення господарства, розвитку виробництв екологічно чистої продукції, що можна забезпечити прийняттям та реалізацією програми реабілітації радіоактивно забруднених територій. Підвищення інвестиційної привабливості територій, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу, зокрема приділення особливої уваги місцевим сільськогосподарським та харчопереробним підприємствам. За цих умов буде забезпечено економічну свободостатність територій, будуть вивільнені значні державні ресурси, у людей не буде культивуватися комплекс жертви. В іншому випадку ми прийдемо до вирішення цієї проблеми на законодавчо-революційному рівні, але від цього нікому не буде добре.

Тож, зважаючи на гостру необхідність відродження радіоактивних територій, хотілося б сподіватися на підтримку висловлених пропозицій уряду та депутатського корпусу.

Дякую за увагу.