Шановний головуючий, шановні колеги! У черговий раз хочу звернути вашу увагу на село, яке ми всі поетично називаємо "колискою українського народу", з якого вийшла більшість із нас, на яке ми покладаємо великі надії і заради якого, на жаль, робимо менше ніж могли б зробити. Усе змінюється настільки швидко, що прийняти довгострокову програму розвитку АПК просто неможливо. Щороку в регіонах країни приймаються документи стратегічного розвитку, агропромислового розвитку на найближчі п’ять років. В основу таких програм покладаються концептуальні засади державної аграрної політики у відповідності до акцентів сьогодення з урахуванням соціально-економічних чинників та природно-кліматичних умов кожного регіону. Начебто закони, постанови, регуляторні акти приймаються не рідко, начебто враховуються найважливіші чинники, але українське сільське господарство далеке від індивідуальної галузі і щороку АПК виживає не завдяки, а всупереч.

Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектору і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Для виходу із кризового стану в агропромисловому комплексі влада повинна визнати село і сільське господарство пріоритетним напрямком своєї діяльності. Крім того, роль держави полягає в створенні таких умов, які б забезпечили рівні умови прибуткової діяльності для всіх суб’єктів аграрного ринку. Не зважаючи на те, що в Україні знаходиться близько 40 відсотків чорноземів, сьогодні сільське господарство України не є пріоритетним для фінансування з боку інвесторів та й держави. Прем'єр-міністр України говорить про модернізацію агропромислового комплексу, він визнав, що Україна сама себе не забезпечує продуктами харчування. Це говорить про те, що гострота проблеми, яка постала перед нашим аграрним комплексом, набула небачених масштабів і стала загрожувати нашій безпеці, зазначив прем’єр. Хочу зауважити, що ці слова ми чуємо не вперше.

Кожна нова влада заявляє про те, що нам необхідно терміново модернізувати агропромисловий комплекс. На жаль, далі слів справа не йшла і АПК досі перебуває в жахливому стані. Якби не працездатність наших селян і не оптимізм, віра в майбутнє, то, можливо, у нас уже взагалі не було б українського м'яса, вітчизняної пшениці і молока.

Країна напередодні збиральної кампанії, і до неї слід підготуватися. Державним бюджетом 2011 року передбачено значні кошти на підтримку галузей АПК України. А де ж ці кошти? Численні звернення аграріїв районів різних областей свідчать про байдужість з боку держави у питаннях фінансової підтримки галузевих програм.

Так, наприклад, аграрії Знам'янського району Кіровоградської області пишуть: "Закінчується травень місяць, але на підтримку програм АПК з держбюджету не поступило ні копійки. Лише за 4 місяці через відсутність фінансування з держбюджету господарства недоотримано 780 тисяч гривень. Не розпочато виконання програми фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів, сума компенсації з якою складає за січень-квітень поточного року 311 тисяч. На межі виживання знаходиться галузь м'ясного скотарства держави, а це близько 500 господарств, зокрема 75 племзаводів та 107 поем. репродукторів. 30 мільйонів гривень передбачені на підтримку галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в поточному році, не профінансовано жодної копійки і це може призвести до вирізання унікального поголів'я та загрози існуванню галузі як такої".

Тому я звертаюся від фракції Народної Партії до Прем'єр-міністра. Миколо Яновичу, зберіть Міністерство аграрної політики та Міністерство фінансів, доручіть розглянути цю проблему. Скорегувати фінансування всіх програм, передбачених розписом, та направити кошти в червні, липні поточного року, а не в ІV кварталі. При такому ставленні до аграрного комплексу ми село втратимо не відродивши.

Дякую за увагу!