Без перебільшення можна стверджувати, що в ці дні буде вирішена доля України. Як мінімум, цього тижня. Все буде залежати від Верховної Ради України.

Слава Богу, що вона, нарешті, перервала двомісячне мовчання, бо це був такий дивний спосіб роботи – мовчали і протискували рішення, а потім виявлялось, що рішення не ті. Отже, все буде залежати від нас, від розуму, виваженості і правильності наших дій.

Очевидно, для цього ми повинні зрозуміти головне: зима невдоволення, гніву і обурення людей – це не виступи купки екстремістів, націоналістів і радикалів. Це загальний настрій українського суспільства! Це загальний настрій людей! І тут не повинно бути ілюзій, ілюзій не повинно бути для того, щоб прийняли рішення ті, які потрібні Україні, а не політичній силі – одній або іншій. Не потрібно видавати бажане за дійсне і не намагатися діяти у спосіб, хто кого перестоїть.

Не перестоїмо. Україна не вистоїть.

Ми не повинні допустити, шановні колеги, щоб ця зима невдоволення перетворилася у весну повстання. А перспективи такі: 17 лютого повернуться ще студенти з канікул. Треба це також враховувати.

У нас є два сценарії. Перший сценарій – знайти розумний компроміс в інтересах держави. І я просив би, щоб ви цей заклик не розглядали як слабкість. Ми приречені на компроміс. Ми зобов'язані знайти компроміс. Але є проблема – люди радикалізуються, відповідно політики радикалізуються.

Друге – у нас відсутня культура діалогу. У нас лише намагання перекричати один одного і залякати один одного. Це ми чуємо в сесійній залі. Можна скільки завгодно говорити про громадянську війну, застерігати один одного, але нічого не робити – ситуація буде лише погіршуватися. У нас відсутні досвід компромісу і діалогу. Ми хочемо переламати до коліна або примусити на компроміс на своїх умовах. Так не вийде.

Другий сценарій страшний для України – це конфронтація і це справді війна аж до розчленування України. Вважаю, що сьогодні постановка питання про федералізацію України – це один із сценаріїв силового розв'язання конфлікту. Сьогодні сама постановка питання є неприпустимою. Можливо, нам треба говорити про унітарну децентралізацію, а не про розшматування України. Хотів би застерегти окремих політиків, щоб вони, як мінімум, замовкли, не виступали в черговий раз провокаторами.

Повинна звучати тема країни. І тема країни повинна звучати не лише з політичної точки зору, а також з точки зору економіки. Країна живе за інерцією. Нас чекає економічний колапс. Ви всі це прекрасно розумієте. Думаю, тенденція із гривнею є тому підтвердженням.

Нам потрібна серйозна загальна розмова про країну і з економічної, і з політичної точок зору.

Питання уряду. Нам потрібно спільно сформувати такий уряд, по-перше, щоб він займався безпосередньо економікою. Можливо, це має бути коаліційний уряд, можливо, це має бути уряд національної злагоди. Можна підбирати будь-які визначення, але він має бути по суті, за змістом таким. І ще одне, не менш важливе: нам потрібно, шановні колеги, зробити все, щоб виключити уряд із майбутньої передвиборчої кампанії. Хай він займається країною.

Тепер про ще одне ускладнення, яке маємо враховувати і виходити із цього ускладнення, щоб діяти розумно. Фактично відсутні правові механізми розв’язання проблем, що їх поставило суспільство. Сьогодні немає правових механізмів прийняти ті рішення, про які всі говоримо. Існує загроза, що доцільність з політичної площини перекинеться на правові рішення. Це, до речі, пропонується. А це ще один подразник до поглиблення конфлікту й протистояння. Бо ви прекрасно розумієте, що ніхто не збирається так просто здаватись. Треба це враховувати. Маю на увазі питання Конституції. Факт очевидний –потрібно розосередити владу. Факт очевидний –потрібно мати систему стримування і противаг. Факт очевидний – потрібні механізми суспільного контролю за діяльністю влади.

Які є варіанти? Є варіанти, якими пропонується прийняти конституційний акт, але є й інші варіанти. Давайте, при підході до розгляду цього питання все серйозно обговоримо, розуміючи, що часу немає.

Є можливість прийняти і зміни до закону про те, щоб примусити Конституційний Суд відмінити своє неправове рішення. Ми повинні мати рішення, як мінімум, наближено до правового. Треба провести серйозну розмову, запросити неполітизованих спеціалістів, тих, які твердо говорять, яке рішення і в якій площині потрібно прийняти. Інакше знову підпалимо багаття і буде ще більш глибоке протистояння.

І останнє. Роль Верховної Ради. Це добре, що Верховна Рада перервала мовчання. Разом з тим, прошу і звертаюсь до Голови Верховної Ради, припинити будь-які розмови про можливий розпуск Верховної Ради України.

Підстав абсолютно не бачу. А те, що Верховна Рада не працює, тоді постає питання: нема потреби розпускати того, чого не існує.

Слід припинити будь-які пошуки матеріалів на депутатів для того, щоб позбавити їх у неконституційний спосіб мандатів, припинити повноваження. Якщо потрібно, давайте приймемо закон у Верховній Раді і поставимо ще одну перепону цьому, яка б відповідала Конституції.

Переконаний, що ми всі маємо бути спільні і розуміти свою відповідальність.

Ще раз наголошую: зневіра, відчай і злість настільки увійшли в українське життя, що цю зиму невдоволення країна може не пережити. Але ми зобов'язані зробити все, щоб вивести країну на дорогу життя.