Недільний Майдан був наймасовішим з 2004-го
року. Люди йшли висловлювати свою громадянську позицію щодо майбутнього
держави. Саме це – майбутнє – стало об’єднавчим фактором, здатним
вивести на вулиці десятки, а то й сотні тисяч людей. Саме це піднесення
хотіли швидко використати представники різних партій у своїх
вузькополітичних цілях. Коли колона маніфестантів, яка в певний час
здавалася нескінченною, заповнювала Європейську площу столиці, в деяких
лідерів опозиції від неочікуваного приємного потрясіння просто „рвонуло
дах”. Так, зокрема, баптистський пастор і за сумісництвом один з лідерів
„Батьківщини” Олександр Турчинов почав натужно закликати своїх „братів у
Христі” до блокади держустанов та інших дій, які могли б призвести до
масового побоїща. На щастя, народ укотре виявився мудрішим від своїх
поводирів і в цілому не піддався на сумнівні заклики новоявленого «попа
Гапона». Та декілька сутичок між протестувальниками та силовиками, на
жаль, відбулися. Що це, ознаки бунту, передреволюційного стану чи просто
вияв громадянської непокори – запитую у філософа та громадського діяча
Сергія Дацюка.
- Гадаю, це був не бунт, а саме громадянська непокора, бо не
партії організували цей Майдан, вони просто долучилися до нього. І в
цьому є принципова різниця між 2004-м роком, коли протестна акція була
організована саме партією, представники якої стояли на трибуні й
закликали до перегляду результатів виборів. Цього ж разу, незалежно від
закликів як провладних, так і опозиційних сил, люди зібралися не під
партійні гасла, а під ідею європейської орієнтації.
- Чи може стати євроінтеграція якщо не національною, то хоча б такою собі об’єднавчою ідеєю?
- На це питання важко дати однозначну відповідь. Хоча
європейська ідея багатьом до душі, не слід забувати, що її схвально
сприймають далеко не всі громадяни України. У цьому сенсі я був би дуже
обережний у тому, щоб назвати європейську ідею об’єднавчою, бо вона так
само може бути й розкольницькою. Потрібно дуже багато мудрості для того,
щоб спокійно, поступово, але впевнено рухатися по цьому шляху. Я
взагалі б не говорив, що якась геополітична ідея може об’єднати всю
країну. Швидше – ні. Тому з цим треба бути дуже обережним.
- З чого може початися процес справжнього національного порозуміння та єднання?
Повний текст інтерв”ю читайте в наступному номері тижневика „Народна”.
