ЛЬВІВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ
Четвер, 13.08.2020, 02:32
Меню сайту

Форма входу

Календар новин
«  Червень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Пошук

Корисні посилання

Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2011 » Червень » 1 » Україна розпродує своє майбутнє: іноземці вивозять українських дітей-сиріт
Україна розпродує своє майбутнє: іноземці вивозять українських дітей-сиріт
10:31

Поки Україні, державі з багатими чорноземами і сприятливими кліматичними умовами, ніяк не вдається стати успішним імпортером сільськогосподарської продукції, на міжнародному ринку дедалі більшої популярності набуває такий  український «товар», як… діти-сироти.

«Торгівля людьми визнана серйозним злочином на міжнародному рівні», – наголошує народний депутат України фракції Народної Партії Олег Зарубінський. За його словами, незважаючи на існування низки нормативно-правових актів, які передбачають практичні заходи боротьби з торгівлею людьми, зокрема дітьми, в Україні не існує комплексного документа, в якому визначились би всі аспекти протидії цьому небезпечному явищу.

Прогалини в чинному законодавстві, відсутність в Україні дієвих методів боротьби з торгівлею людьми, а також бажання швидкої наживи перетворюють Україну на справжній клондайк для спритних ділків як іноземних, так і українських. Так, у доповіді Державного департаменту США про торгівлю людьми від 16 червня 2009 року зазначається: «Україна є країною походження, транзиту та, у меншій мірі, призначення для чоловіків, жінок і дітей, які вивозяться за кордон з метою комерційної сексуальної експлуатації та примусової праці». Також у доповіді йдеться про те, що дітей з України, зокрема дітей-сиріт, які є особливо незахищеними щодо торгівлі людьми, часто продавали як у межах країни, так і за кордоном з метою сексуальної експлуатації або примусового жебрацтва.

За даними Міжнародної організації з міграції, починаючи з 1991-го року сотні тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, з них близько 4% – діти. Водночас, згідно з даними Міністерства внутрішніх справ України, за 9 місяців 2010 року порушено 250 кримінальних справ за фактами торгівлі людьми, в Україну повернуто 31 дитину, яка стала жертвою торгівлі людьми, з них 5 – малолітні діти.

 

Хто всиновлює українських сиріт?

Зі здобуттям Україною незалежності українські діти-сироти, позбавлені батьківської любові й турботи, отримали можливість бути усиновленими іноземцями і знайти сімейний затишок за кордоном. Не зважаючи на досить складну процедуру і значні кошти, необхідні для усиновлення дитини з України, за двадцять років більше 20 тисяч українських сиріт були всиновлені іноземцями і вивезені за кордон. За даними Міністерства закордонних справ України, таких дітей станом на початок 2010 року в сім’ях США – 7735, Італії – 5839, Іспанії – 3162, Франції – 1173, Ізраїлю – 916, ФРН – 654, Канади – 376, Бельгії – 137, Швеції – 126, Швейцарії – 105, Ірландії – 102.

Здавалося б, доля усміхнулася цим знедоленим дітям і вони «витягли щасливий квиток», потрапивши в іноземному сім’ю, однак в українських ЗМІ час від часу з’являлися і з’являються повідомлення, які примушують здригнутися від жаху кожну мислячу людину: про продаж дітей на органи та у будинки розпусти, про всиновлення їх педофілами та ін.

У перші роки незалежності України, за умов відсутності відповідного законодавства в даній сфері, питання усиновлення дитини вирішувалося на регіональному рівні: іноземний громадянин, заповнивши необхідні документи, міг усиновити дитину, яка перебувала на обліку в обласному центрі. Крім того, донедавна українське законодавство не забороняло всиновлення дітей-сиріт іноземцями, які не перебувають у шлюбі. За таких умов Україна «прославилася» у світі як «рай для педофілів».

Про всиновлення українських сиріт одинаками-іноземцями йшлося, зокрема, у резонансній статті «Педофіли-іноземці викуповують дітей у наших інтернатах», де розповідалося про американця пана Крюгера, який усиновив трьох хлопчиків із херсонського будинку-інтернату. А листуючись в Інтернеті, він радив своїм «однодумцям» усиновлювати дітей з України, оскільки «там з цим немає жодних проблем».

 

Як чиновники збагачувалися за рахунок продажу українських дітей-сиріт

Оскільки процедура всиновлення дітей-сиріт в Україні є доволі складною і тривалою, іноземним громадянам доволі складно здійснити її без сторонньої допомоги. Тільки за основний пакет документів потенційному усиновителю доведеться викласти понад тисячу доларів, до цього додаються значні витрати на приїзд в Україну, проживання тощо. Доволі часто процедуру усиновлення ускладнюють самі працівники Державного центру з усиновлення дітей: гублять документи, не завжди вчасно повідомляють кандидата в усиновителі, чи поставлений він на облік. До того ж є відомості, що у Державному центрі з усиновлення є два списки дітей для усиновлення, в одному з яких – молодші й здоровіші, в іншому – старші й часто з тяжкими захворюваннями. Щоб отримати доступ до першого – потрібно заплатити кілька тисяч доларів.

Іноземці, зіткнувшись із такими проблемами, досить часто змушені були або відмовитись від усиновлення дитини-сироти з України, або звертатися до посередників. Відповідні сайти в Інтернеті пропонують іноземцям свої послуги з допомоги в усиновленні дитини з України за суму від кількох до 15 тисяч доларів (залежно від віку та стану здоров’я дитини). І це незважаючи на те, що в Україні за посередницьку діяльність передбачено кримінальну відповідальність (ст.169 Кримінального кодексу України). Посередницька і комерційна діяльність у сфері усиновлення забороняється також Сімейним кодексом України (ст.216).

За фактами скоєння незаконних дій під час усиновлення дітей іноземцями та використання працівниками Державного центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України підроблених документів у лютому 2003 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за статтями 169 і 358 Кримінального кодексу.

 

Подальша доля всиновлених іноземцями українських дітей невідома

У статті 20 Конвенції ООН про права дитини, яку Верховна Рада України ратифікувала у 1991 році, зазначено: «Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особистий захист і допомогу, що надається державою». Таким чином, відповідальність за безпеку і добробут дітей-сиріт повністю покладається на державу.

Водночас більшість експертів наполягає на тому, що Україна не в змозі стежити за подальшою долею українських дітей, усиновлених іноземцями у понад 30 країн світу. Зокрема, заступник директора Державного департаменту з усиновлення і захисту прав дитини Олена Ремінь зазначає, що за подальшою долею усиновлених за кордон українських дітей повинні стежити консульські установи України на території іноземних держав. «Але, наприклад, у США більше 8 тисяч усиновлених українських дітей і тільки 4 консульські установи. Їхні працівники не зможуть дійти в кожну сім’ю – це просто неможливо», – підсумувала О.Ремінь. За її словами, теоретично іноземці зобов’язані подавати відповідні звіти до консульських установ. Однак на практиці через 3-4 роки прийомні батьки дитини перестають надсилати такі звіти. Крім того, актуальним є питання, чи об’єктивним є цей звіт, адже усиновитель сам його складає.

Отже, цілком очевидним є той факт, що Україна поки що не виробила відповідних механізмів контролю за тим, що відбувається з усиновленими дітьми за кордоном, чи дотримують їхні права. У свою чергу Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова наполягає на тому, що «Україна має укласти двосторонні угоди з державами, до яких найчастіше усиновлюють дітей-сиріт і де є українська діаспора, тобто є українське коріння» (авт. – Спеціальна доповідь «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні» на парламентських слуханнях «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні», 22 грудня 2010 року).

 

Права людини починаються з прав дитини

Протягом 20 років незалежності в Україні було розроблено досить непогану законодавчу базу, спрямовану на забезпечення прав дітей-сиріт. Кращі норми міжнародного законодавства у цій сфері, зокрема Гаазької конвенції, були імплементовані до українського законодавства. Так, з метою викорінення такого ганебного явища, як торгівля людьми, зокрема й дітьми, народним депутатом України фракції Народної Партії у Верховній Раді України Олегом Зарубінським нещодавно було розроблено законопроект про протидію торгівлі людьми, в якому, за словами автора, ідеться «про напрямки реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми, про повноваження органів виконавчої влади, механізм запобігання цьому явищу, надання допомоги та захисту постраждалим особам, посилення відповідальності за правопорушення у цій сфері».

Однак процвітання корупції в усіх сферах українського життя, а сфера усиновлення не виняток, відсутність у вітчизняному законодавстві суворого покарання за порушення під час процедури всиновлення, неналежний контроль з боку держави за подальшою долею всиновлених іноземцями дітей залишають можливість для зловживань і наживи нечистим на руку чиновникам і ділкам. А найстрашніше те, що об’єктом злочинних оборудок стають ті, хто вже й так був обділений долею, – діти-сироти.

Юлія Бердник


Переглядів: 374 | Додав: narodnalviv
Copyright ЛОО Народної Партії © 2020