У Мостиському районі Львівщини буде ціле містечко будинків сімейного типу. У селі Пнікут відкрито четвертий будинок сімейного типу.

Ініціатором будівництва будинків сімейного типу в селі Пнікут є представник римо-католицької церкви отець Вєслав Дорош та благодійний фонд Карітас УГКЦ із залученням меценатських коштів серед яких і кошти зібрані членами районної організації Народної Партії. У селі планується збудувати п’ять будинків, спортивний та ігровий майданчики для дітей, капличку. На сьогодні у міні-містечку виховується 26 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наймолодшій дитині – 8 місяців. Після 23-х років, коли діти вибувають із будинку сімейного типу, вони мають можливість проживати в окремих кімнатах у прибудові до цього ж будинку, доки не влаштують особисте життя. Надалі планується введення соціального житла для вихованців дитбудинків.

Як зазначає голова районної організації Народної Партії Теодозія Баран, що професійні батьки, які отримують за прийомних дітей зарплату, витісняють казенні дитбудинки. У результаті в сім'ях на сьогодні росте кількість таких дітей - більше, ніж у всіх школах-інтернатах, разом узятих. Домашній притулок став конкурентоспроможною альтернативою інтернату, продовжує Теодозія Миронівна. "Діти, виховані в сім'ї, соціалізованіші і більш підготовлені до самостійного життя, створення і підтримки власної сім'ї.

Серед малюків, які залишилися без батьків, навряд чи знайдеться хоча б один, який не мріє знайти теплий сімейний будинок після поневірянь по цілому ряду установ - спочатку будинок малятка, потім дитячий будинок і нарешті школа-інтернат. У такому калейдоскопі дитина позбавлена стабільних відносин, коли є кому довіряти і на кого орієнтуватися, зазначає пані Теодозія. "Єдине, що вирішує інтернат, - це дах над головою і якесь харчування. А рутина, їжа по годинах, режим, коли нічого свого немає, не можна залишитися наодинці і твою думку ніхто не слухає, - це справжнє позбавлення волі".

Інтернатська система розвиває в дітях споживацтво і непристосованість до життя аж до дрібниць - як поводитися у транспорті, як зробити покупку або розрахувати своїх витрати. Перебування у будинку дитини малюків молодше трирічного віку вона вважає і зовсім згубним для дитячої психіки.

Тому в західних країнах більшість сиріт виховуються у спеціально найнятих державою прийомних сім'ях. Причому така форма влаштування вважається тимчасовою, а зусилля соціальних служб спрямовані на те, щоб повернути дитину в рідну сім'ю. Наші соцпрацівники хоча і намагаються знайти бажаючих створити виховне міні-підприємство, зазвичай ініціатива виходить знизу - від сімей, що зазвичай уже мають одного або двох своїх нащадків. Причому обізнані у справі всиновлення стверджують, що часто рішення прихистити чуже дитя приходить до українців спонтанно.

На цьому тлі слід віддати належне Україні: не маючи близьких перспектив входження до Євросоюзу, вона успішно вирішує проблему сирітства. Сімейні форми виховання мають в Україні майбутнє, адже більшість батьків, які вирішили створити в себе в будинку притулок, сприймають своїх вихованців як рідних, а турботу про них - як покликання, а не як професію.

Прес служба Львівської обласної організації

Народної Партії