Впродовж тижня в західноукраїнському місті кожен гість першого в Україні фестивалю угорської культури та виноробства "Mадяр Fest” зміг зануритися в гастрономічне та культурне життя сусідньої країни. Чого тут тільки не було: продукція півсотні виноробів та кулінарів з Угорщини, виступи угорських та українських творчих колективів, майстер-класи, погодинний розіграш цінних призів. Щодня чимало відвідувачів концентрувалися на подвір’ї Палацу Потоцьких, адже вхід на фестиваль організатори зробили безкоштовним.

Одразу при вході вправні угорські кондитери смажать на відкритому вогні „куртош калачі” –трубочки із дріжджового тіста, намотані на сталеві циліндри. Готові вироби дівчата із західнорумунського міста Лупені (Трансильванія) посипають ваніллю, меленими горіхами, кокосом або корицею. Аромат свіжої здоби поширюється всією округою та привертає десятки покупців. Продавчиня Марта поділилася зі мною: «Куртош калач» в Угорщині почали випікати на ярмарках або святах в панських будинках з першої половини 19 ст. Він  був обов'язковим частуванням на весіллях, хрестинах і під час церковних свят, наприклад, в день Святого Георгія. «Куртош калач» носили в якості подарунка породіллям”. Попри ціну у 25 грн., запашна випічка практично не встигала охолонути, бо одразу ж потрапляла до рук ласунів.

 Під сусіднім навісом розмістилася ціла польова кухня. У величезних чанах варилися традиційні для Угорщини гуляш, бограч (гуляш, приготовлений із м'яса, солодкого перцю, меленої паприки, помідорів, картоплі, моркви та спецій). Кухар в темному фартуху із кількома пірсингами на обличчі на величезному грилі смажив куряче філе, шийну вирізку, ребра Адама. Побачивши об’єктив моєї фотокамери, мило посміхається та залюбки позує на своєму робочому місці під відкритим небом. Не обійшлося без традиційного салату „Чомодей”. Середня ціна на м’ясні страви 15-17 грн. за 100 гр. не відлякувала охочих „ґрунтовно підкріпитися”. Поруч – кремезний хлопчина вправними рухами розправляв коржі з дріжджового тіста, а потім – клав смажитися в киплячій олії. Готовий лангош пропонували за 10 грн., а змащені сметаною та затерті сиром – по 15 грн. Чи не найдорожчою стравою став пьоркьольт: аби скуштувати обсмажене і тушковане із дрібно порізаною цибулею та паприкою м’ясо, довелося викласти 60 грн.

Частування угорською національною кухнею неможливо уявити без келиха справжнього ароматного вина.  Володіючи унікальною геології і клімату, вино вироблялося на угорських землях ще з часів Римської імперії. Перші археологічні знахідки свідчать про те, що кельти ще в I-му ст. стали вирощувати виноград і виготовляти вино в Угорщині. За словами одного з організаторів фестивалю Петера Рузички, мету подібних заходів - допомогти угорським винам посісти достойне місце на українському ринку. „Під час фестивалю ми відкриємо доступ до потенційних покупців і безпосередньо ознайомимо місцевих жителів із великим різноманіттям наших вин. На превеликий жаль, Україна до цього часу не має сталої традиції по культурі споживання вина, хоча за статистикою його споживання збільшується з кожним роком. Для виробників угорських вин це може надати декілька мільйонів потенційних покупців”, - поділився із „Народною” Петер Рузичка. 

Смаглявий угорець Золтан зібрав цілий натовп відвідувачів біля традиційних білих вин з регіону Балатонфюред-Чопак. „Наші виноградники розкидані по схилах біля озера Балатон та простягаються на понад 23 гектара грунту першого класу. Сприятливий мікроклімат, багато сонячних днів допомагають вирощувати найкращий виноград. До речі, виноробством на нашому заводі займається донька власника, а сам господар – лише виноградниками”, - розповів Золтан. Продегустувати вина можна було за ціною від 9 до 60 грн. за 100 мл, або ж придбати пляшку – 750 мл за ціною від 100 до 450 грн.

Окрім їжі та напоїв, угорці щодня дивували новою концертною програмою. Офіційний танцювальний колектив міста Сегед не тільки вразив показовими виступами, але й закружляв у спільному хороводі відвідувачів під час майстер-класу. Віртуозним музикам з  циганського ансамблю "Пачірта” довелося не один раз виконувати „на біс” чардаш. До речі, відомий на увесь світ танець чардаш ввів у симфонічну класичну музику  угорський композитор Ференц Ліст. В центрі Львова, неподалік від фестивалю угорської культури, розташована вулиця, названа на честь знаного композитора. Вечорами на подвір’ї палацу Потоцьких звучав джаз.

 З угорськими гостями поспілкувався голова Львівської обласної організації Народної Партії Богдан Іщук. «Кожна з існуючих у світі культур, народів, націй є неповторна та унікальна, залишається невід'ємною складовою скарбниці світової культури. Для України особливо  важлива тісна співпраця з тими державами, з якими пов’язують історичні зв’язки, трансформаційний та модернізаційний досвід. Немає сумніву у тому, що однією з цих країн є сусідня нам Угорщина. Ми пам’ятаємо, що 3 грудня 1991 року Угорська Республіка, першою з-поміж держав, підписала з Україною угоду про встановлення дипломатичних відносин. Майже тисяча спільних україно-угорських підприємств, зареєстрованих в Україні, плідно працюють та приносят взаємну вигоду для обох держав. Окрім цього, Угорщина зі своїм капіталом в розмірі 770 млн. дол. США посідає 10-те місце за обсягами інвестування в економіку України серед держав-членів ЄС. Між Львівщиною та Угорщиною налагодилася плідна співпраця у багатьох галузях, зокрема в транспортній сфері. Львівщина зацікавлена у покращенні умов перетину українсько-угорського кордону. Ще одне питання, актуальне для нашої країни і яке вдалося обговорити з угорськими колегами - це ресурсозберігаючі угорські технології, особливо в сільському господарстві, біоенергетиці. Слід постійно дбати про наші відносини і говорити про них не лише на зустрічах на найвищому рівні, але й у повсякденні дні, як ось на цьому фестивалі. Фестиваль став платформою для пошуку ділових партнерів та обміну досвідом», - підсумував Богдан Іщук.  

Мілана ЗЛАТОВІЧ,

фото автора.