Перший Президент завжди має залишатися достойним обличчям країни. Але політичне обличчя самого Леоніда Кравчука останнім часом все частіше спотворюють гримаси хамства та блюзнірства. Неадекватні висловлювання Леоніда Макаровича на адресу народних депутатів від Блоку Литвина, що містяться в його інтерв’ю газеті „День” від 30 березня 2010 року, принижують навіть не персональну гідність Кравчука, а гідність країни, яку він свого часу очолював.

      Ярлики „перебіжчики” та „зрадники” Леонід Макарович навішує із професійним знанням справи, яким він  досконально оволодів на власному досвіді. Адже кар’єра пана Кравчука постійно кидала його з комуністів у націоналісти, з націоналістів у соціал-демократи. Змінюючи переконання та прапори, він в одному був незмінним – за дивним збігом обставин завжди опинявся на боці переможців, у владному таборі. Цього разу інтуїція підвела Леоніда Макаровича. Він поставив не на того, точніше – не на ту. Тепер перший Президент вимушений підробляти націонал-партіотом на підхваті у „лідера об’єднаної опозиції”.

      Це ганебне явище – коли перший Президент України опускається до рівня політичного наймита, що виконує замовлення своїх нових «роботодавців». Забезпечити гідну і благополучну старість Леоніду Кравчуку міг би й більш пристойний підробіток, ніж сумлінне виконання чергового «завдання партії», яка доручила йому розгорнути ідеологічну боротьбу проти тих, хто відмовився мобілізуватися на війну проти новообраного Президента, оголошену екс-прем’єр-міністром.

Прес-служба Народної Партії