Інтерв’ю Володимира Литвина у програмі «Від першої особи» на радіо «Ера fm» від 11 грудня 2009 року. Тема програми: Перебіг виборчої кампанії.

Руслан ПОЛІЩУК: Сьогодні гість нашої програми голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

Володимире Михайловичу, кампанія досить довго була такою млявою, навіть сумною Нещодавно почалася повертатися в звичне наше українське русло, але таке довготривале затишшя вже почало лякати: було таке враження, що може вибори взагалі не відбудуться, якщо немає активності кандидатської. Що вас більше вразило чи здивувало мабуть цього тижня в нашій виборчій кампанії і в політиці загалом?

Володимир ЛИТВИН: Мене навпаки дивувала ця млявість, відсутність роботи з людьми, але останні дні підтвердили, що все розвивається за тими сценаріями, які визначили політтехнологи, які схвалили кандидати, які користуються послугами політтехнологів, політологів і таке інше. Тому нічого дивного немає, є підтвердження того, що на перший план ставлять не те, як бути почутими людьми, не те, як провести діалог з людьми, не те, як почути людей, не те, як окреслити програму, яка б співпадала з настроями людей, а відтак забезпечила би в майбутньому підтримку діяльності держави. Ставка зроблена на бруд, на вплив на виборчі комісії.

Я повинен сказати, що третій етап буде пов’язаний з тим, що будуть в масовому порядку заохотити людей, щоб вони йшли на виборчі дільниці з чіткою установкою, за кого їм проголосувати. Тобто простіше кажучи, на підкуп. Будучи в трьох областях України – Чернівецькій, Івано-Франківській і Тернопільській – цього тижня я заткнувся зі зверненнями людей під час зустрічей, під час розмов, а також в записках, які передавали люди в ході таких зустрічей про те, що сьогодні почали виплачувати зарплату плату деякі кандидати в президенти членам виборчих комісій.

Якщо пам’ятаєте, перед тим було майже публічно заявлено, що члени виборчих комісій, які забезпечать належний результат, голоси на тих чи інших виборчих дільницях, будуть заохочені, а саме включені до прохідних частин списку відповідних партій. Зараз почали ставити членів комісій на фінансування. От підходять до мене і питають, як бути? Відповісти їм про те, що вони повинні демонструвати патріотизм, моральність, відповідальність…

Руслан ПОЛІЩУК: Досить доречно значить нам повчати сьогодні програму з обговорення такої проблеми як корупція. Останніми днями кандидати в президенти ведуть кампанію по боротьбі з корупцією. У кожного, звичайно, свої рецепти. Ви нещодавно запропонували прирівняти корупцію до державної зради, а ваші колеги по фракції кажуть про вибірність суддів, але ж досвід показує, що народне волевиявлення це, на жаль, не завжди гарантія чесності.

Володимир ЛИТВИН: Дуже важливе питання. Щоб перейти до нього я повинен сказати, що я відповідаю людям. Я кажу, що розумію всю складність, і якщо вам дають гроші, то беріть, але дійте так, як вам підказує ваша совість і відповідальність. Я не виключаю, що буде поставлено питання у Верховній раді про те, щоб після першого туру перерахувати бюлетені і голоси. Це повинні всі знати, і якщо фракції, депутати не підтримують таке рішення, буде означати, що вони причетні.

А тепер щодо проблеми корупції. Оскільки днями був міжнародний день боротьби з корупцією, означає, що це явище має загальнолюдський вимір…

Руслан ПОЛІЩУК: Тільки не кажіть, що це не прив’язано до виборів.

Володимир ЛИТВИН: Цілком очевидно, що знищити корупцію неможливо, про це свідчить встановлення дня боротьби з корупцією, але як правило, в нас непохитно і послідовно починають демонструвати боротьбу з корупцією перед виборами, а після виборів її, як правило, очолюють. Цілком очевидно, що треба приймати не лише драконівські заходи, а створити атмосферу суспільного життя, коли б не було виявів корупції, бо сьогодні фактично сама атмосфера, життя, стан людей примушує давати і брати. Склалася така ситуація, що знизу беруть часто, а зверху – по-крупному.

Цілком очевидно, що перший і ключовий захід це зменшити як мінімум на 40% апарат управління, тобто держслужбовців, бо якщо їх буде менше, менше буде і корупції. Цілком очевидно, що ми сьогодні перебуваємо в такій ситуації, що нам потрібно прирівняти корупцію до державної зради, потрібно прийняти рішення про те, що держслужбовець, який був причетний до корупційних діянь, повинен перш за все позбавлятися права на пенсію.

Я переконаний, що з корупцією тре а насамперед боротися економічно, бо від цього виграє країна і люди. Якщо хочете, треба бити гривнею. Зрозуміло, що треба припинити входження в державне управління, в держвладу людей, які мають великий бізнес, бо цілком очевидно, що вони вже психологічно владу розглядають як додаток до свого бізнесу. Нарешті треба прийняти цивілізоване рішення, що людина, яка полишає держслужбу, протягом певного часу не повинна мати права працювати в підприємницьких структурах для того, щоб ослабли зв’язки і для того, щоб вони не напрацьовувались.

Руслан ПОЛІЩУК: На зустрічі із співдоповідачем комітету ПАРЄ Ренатою Вольванд реформу судової системи та ухвалення антикорупційних законів ви назвали найважливішим питанням. Яке має прийняти Верховна Рада. А як можна убезпечити судову систему від посягань політики? Пам’ятаєте, колись суддями суттєво піднімали зарплату, бо думали тоді, що вони перестануть після цього брати хабарі. Але виявило, що цього замало. Отже, як убезпечити судову систему від посягань на неї політиків, і в комплексі яких дій повинна полягати реформа всієї судової системи?

Володимир ЛИТВИН: Для початку треба було б позбавити політиків права вносити закони щодо судової реформи, бо цілком очевидно, що ті закони, які ми сьогодні маємо, написані під кутом бачення свого місця і місця своєї політичної структури в судовій системі. Зверніть увагу, яка зараз шалена боротьба розвернулася навколо адміністративного суду, а це означає, що йде боротьба за вплив на підведення підсумків, на перебіг виборчої президентської кампанії, оскільки судові позови, скарги належить розглядати саме адміністративному суду. Це перший і головний і визначальний. Треба від вироблення ключових законів конституційного характеру усувати політиків. Це повинні робити виключно експерти, спеціалісти, виходячи з особливостей України, і керуючись загальноприйнятими правилами і нормами поведінки, бо при такому підході і виборність суддів може виявитися малоефективною, як малоефективним виявилося підвищення зарплат суддям.

Якщо суспільство буде усталене, якщо в суспільстві будуть діяти закони, якщо завершиться в нас процес перерозподілу власності, очевидно це знизить напруження у частині таких корупційних діянь, бо цілком очевидно, що вкрасти можна переважно з державного бюджету.

Руслан ПОЛІЩУК: Верховна рада зареєструвала проект постанови про звіт генпрокурора Медведька про стан законності в державі і заходів з попередження корупції. От сама собою згадалася історія із заступником генпрокурора Шинальським. Якщо звіт все ж таки відбудеться, що нового ви, депутати, дізнаєтесь про корупцію, які можуть бути наслідки цього звіту, і чи не є це черговим піар-кроком напередодні виборів?

Володимир ЛИТВИН: Я підтверджую ваші останні слова. Цілком очевидно, що постановка цього питання лежить насамперед в політичній площині, і нічого в позитивному плані це не додасть. Це буде розглядатися, як звернення політичних рахунків. Такі проекти постанов і з інших питань, з інших сфер життя є непоодинокі. Я це розглядаю, як намагання втягнути генпрокуратуру в політичну кампанію.

Руслан ПОЛІЩУК: Хіба до цього вона не була втягнута?

Володимир ЛИТВИН: Треба сказати, що наскільки я можу судити, генпрокуратура, її керівництво намагалось відійти від політики, уникнути як політики так і політиків. В нас надмірно політизовані вже всі сфери нашого життя. Я переконаний, що варто було б утриматися від пошуку приводів для зведення політичних рахунків. Я розглядаю це все більшою мірою в політичній площині.

Руслан ПОЛІЩУК: Уряд і президент також вийшли на війну з корупцією, а останній зокрема доручив СБУ перевірити корупційну діяльність податкової та митної служб. Але більшого резонансу набула історія стосунків Ющенко з Луценком. Президент переконаний, що Верховна Рада підтримає його ініціативу і відправить у відставку міністра внутрішніх справ. Ви краще за інших знаєте тенденції у сьогоднішньому парламенті. Яким буде результат?

Володимир ЛИТВИН: Справа в тому, що сьогодні я отримав відповідний лист президента України, який закликає парламент продемонструвати конструктивну і відповідальну позицію. Ви знаєте, що з приводу міністра внутрішніх справ у парламенті є щонайменше дві слідчі комісії, був ряд проектів постанов з цього приводу, і цілком очевидно, що якщо справа дійде до розгляду цього питання в передвиборчий період, воно буде мати виключно політичне забарвлення, скільки б не говорили про стан правопорядку і боротьбу із злочинністю в Україні.

Я можу прогнозувати, що розгляд цього питання зведеться до взаємних політичних звинувачень без будь-якого результату. Тому цілком очевидно, що в ці два тижні роботи парламенту в пленарному режимі варто зосередити увагу на тих питаннях, які мають економічний і соціальний вимір. Президентські вибори так чи інакше приведуть до переформатування всієї виконавчої влади, і якщо протягом тривалого часу президента влаштовувала діяльність міністра внутрішніх справ, то сьогодні можна говорити про те, що йде політична боротьба за вплив на правоохоронні органи, за те, щоб втягнути або не втягнути їх в виборчий процес.

Руслан ПОЛІЩУК: З юридичної точки зору зрозуміло, що президент не може зняти Луценка, для цього має бути або подання прем’єр-міністра, або звернення народних депутатів, яке має бути проголосовано. Але в парламенті та й в уряді в президента партнерів немає для того, щоб реалізувати це рішення. На що тоді спрямований цей заклик президента? Що він реально може порушити, який дисбаланс внести в сьогоднішнє, і так розбалансоване політичне життя?

Володимир ЛИТВИН: Ще раз вважаю за необхідне проголосити, що в парламенті є дві слідчих комісії, які вивчають чи не вивчають діяльність міністра внутрішніх справ, є відповідні проекти постанов, і я повинен сказати, що на велику групу міністрів є проекти постанов щодо звільнення їх з посад, оскільки автори проектів постанов не стимулюють розгляду цих питань, означає, що немає домовленостей, немає необхідних голосів.

А щодо звернення президента, цілком очевидно, що президент розуміє, що в нього немає підтримки в парламенті, і це не звернення до парламенту, це апеляція до людей з врахуванням того, що дуже багато людей не задоволені діяльність правоохоронних і силових структур, а така налаштованість войовнича президента додасть певну кількість голосів. Це основна мотивація цього звернення.

Руслан ПОЛІЩУК: Давайте гіпотетично уявимо ситуацію: от щось сталося в парламенті, до речі, навіть БЮТ каже про те, що купують голоси чи намагаються купити за відставку Луценка, ну, якщо таке станеться, якщо депутати відправлять Луценка у відставку, що буде, якщо перед виборами звільниться крісло ще й силового міністра? Згадаємо, що і так вже три міністерства, здається, не мають керівників. Що буде, якщо виборча кампанія буде проходити без керівника силового відомства?

Володимир ЛИТВИН: Буде діяти принцип, який давно діяв в Україні – війна все спише. Буде виконувати обов’язки перший заступник міністра внутрішніх справ відповідно до закону. Я повинен сказати, що виконувати обов’язки керівника відомства можна не більше двох місяців. Тому я скажу лише одне: гірше вже бути не може. Але при цьому вважаю за необхідне наголосити, що уряд і його персональний склад це результат спільних домовленостей президента і прем’єр-міністра, вони сформували цей уряд.

Руслан ПОЛІЩУК: Але з тих часів багато що змінилося.

Володимир ЛИТВИН: Це 2007 рік. Тоді треба говорити і про відповідальність взаємну і спільну з цього приводу.

Руслан ПОЛІЩУК: На минулих президентських виборах був лозунг «міліція з народом». З ким вона буде на цих виборах?

Володимир ЛИТВИН: Я вважаю, що було б найоптимальніше, якби діяло гасло, що міліція стоїть на чатах, на сторожі закону.

Руслан ПОЛІЩУК: Кілька днів тому депутати-нунсівці подали законопроект щодо повернення до мажоритарної системи на виборах до місцевих рад, а ваш перший заступник Лавринович висловив думку, що парламент «за наявності політичної волі в парламентської більшості ще цього року може ухвалити відповідне рішення». Вчора представник КПУ в цій студії сказав, що комуністи підтримують лише змішану систему, в жодному разі не мажоритарну чи ту, що діє сьогодні. Яка позиція вашої політичної сили і яка ймовірність ухвалення цього закону до кінця цього року?

Володимир ЛИТВИН: Моя позиція відома: я є категоричним противником виборів за партійними списками і до парламенту, і до місцевих органів влади, бо це, по-перше, порушує ряд статей конституції. Зокрема конституція чітко виголошує, що будь-яка людина має право обирати і бути обраним. Для того, щоб за нинішньої системи бути обраним, треба записатися в партію, встати в чергу, потрапити на очі лідеру партії, щоб він поставив на прохідне місце. Тобто треба сповідувати ту чи іншу ідеологію, а відповідно ще одній нормі конституції жодна ідеологія не може бути обов’язковою для людини. Тобто ми тут бачимо порушення прав людини.

Я повинен сказати, що це не новина, що внесений ряд законів, на цей час у Верховній Раді є вже до десяти законів, які пропонують інші підходи, в тому числі мажоритарний принцип формування влади в Україні. Десь місяць тому Верховна рада голосувала проект закону про відкриті списки щодо виборів в місцеві органи влади. Повинен сказати, що лише одна фракція, яку я представляю, в повному складі проголосувала за цей закон. Висновок очевидний: це передвиборчий хід, це намагання сподобатися людям перед виборами.

Підтвердженням цьому служить і те, що ще задовго до початку виборчої кампанії я звертався до лідерів всіх парламентських фракцій, до президента і прем’єр-міністра з пропозицією провести спільний круглий стіл і чітко визначитися з чим ми йдемо на вибори, які нам треба прийняти рішення для того, щоб після виборів ми мали прогнозований розвиток процесів в країні. Крім того пропонувалося прийняти рішення про відміну виборів за партійними списками і прийняти рішення про чітку прозору виборчу систему, за якою б люди в округах в першу чергу обирали людину, а вже потім, якщо це їм цікаво, дивилися б її партійну належність.

Ця пропозиція не була підтримана, і це друге підтвердження того, що це передвиборчий хід, це тактика розставити сітки і піймати в них тих виборців, які проходять повз того чи іншого кандидата в президенти.

Руслан ПОЛІЩУК: Цього тижня на зустрічі з європейськими достойниками ви висловили занепокоєння зменшенням ролі парламентаризму, а відтак і демократії в Україні. Тобто ви переконані в необхідності підвищення ролі парламенту та парламентаризму. Я пам’ятаю, ви неодноразово критикували саме те, як була запроваджена в нашій країні політреформа. Ви за ці роки не розчарувалися саме в парламентсько-президентській формі правління?

Володимир ЛИТВИН: Я став мудрішим просто. Причина наших негараздів лежить в двох площинах. По-перше, це дії влади абсолютно поза правовим полем, коли в нас не виконується конституція, а про всі інші закони говорити не можна, і це буде дискредитувати будь-яку форму – чи парламентську, чи президентсько-парламентську, чи парламентсько-президентську. Правління має бути відповідальним, воно має здійснюватися в межах конституції і законів.

Друга проблема лежить в площині непрозорого формування влади, а після формування представницьких органів в нас вступає в дію квотний принцип формування виконавчої влади, тобто уряду. А відтак не діє конституція і закони, людина працює виключно на корпоративну групу або на політичну партію і організація життя в Україні здійснюється не на основі закону, а на основі домовленостей, які часто перетікають в змови. Згадайте 1995 рік, конституційна угода, замінили конституцію. 2004 рік – домовленості і прийняття рішення про третій тур президентських виборів. 2006 рік – так званий універсал національної єдності і розподіл влади. Це ключові проблеми, які потрібно бачити, розуміти, і перше, що потрібно зробити, це ввести всю владу в правове поле.

А по-друге, показово, негайно змінити виборчий закон. Повірте, на наступний день, коли стане відомо, що наступні вибори будуть здійснюватися за системою округів, депутати одразу звільняться від кріпацтва, від настроїв вождя і будуть шукати прихильності людей. Не лежати під трибуною, а працювати. Це дві очевидні речі, з яких треба розпочинати, бо чергові розмови, чергові зміни конституції без примусу щодо її виконання владою нічого країні не дадуть.

Руслан ПОЛІЩУК: А хто може ввести політиків в правове русло?

Володимир ЛИТВИН: Насамперед президент, бо президент гарант конституції, прав і свобод людини і громадянина. Він повинен знати, відчувати настрої людей і артикулювати, тобто пропонувати таку політику, яка опирається на настрої людей. Тоді від такої політики, від такого підходу не зможуть відійти ані уряд, ані Верховна Рада.

Руслан ПОЛІЩУК: Але ж це людський фактор так званий. Невже законами не можна передбачити, щоб незалежно від того, хто буде президентом, бо президенти ж теж люди, вони можуть бути різними, чи можливо законодавчим чином це врегулювати так, щоб конституція діяла незалежно від особистості президента і закони дотримувалися?

Володимир ЛИТВИН: Це вкрай необхідно, але для початку президент повинен показати приклад дотримання конституції. Ми можемо до конституції прийняти ще один закон, що конституцію треба виконувати, але це абсурд, це аксіома. Тому на даному етапі потрібно було б прийняти таке рішення, що ігнорування конституційних приписів, невиконання конституції тягне за собою кримінальне переслідування і покарання на стільки-то років. Я думаю, якщо це біде зроблено публічно, то це може привести до тями. Я переконаний, що якщо глава держави виконує конституцію, він тоді має моральне і політичне право апелювати до людей і вимагати від інших діяти в спосіб, визначений законами України. Зараз можна приводити десятки прикладів, як всіма гілками влади конституція просто ігнорується, вона розтоптана, конституція не діє.

Більш того, скоро вже у нас будуть вчити в юридичних Вузах не тому, як беззастережно виконувати закон, а як обходити норми закону. До речі, в цьому плані влада подає яскравий приклад.

Руслан ПОЛІЩУК: До речі, президент вже апелював до народу з приводу конституції. «Я твердий в своєму намірі поставити перед парламентом питання невідкладного затвердження нашого спільного проекту конституції. Якщо протягом 100 днів Верховна Рада не дасть Україні нової конституції, її повноваження будуть достроково припинені». Це буквально сьогоднішнє звернення на сайті президента. Відомо, що стоденний термін спливає десь в 20-х числах березня наступного року. Що це? Якісь політичні розрахунки? З чим може бути пов’язана така заява президента напередодні виборів?

Володимир ЛИТВИН: Я вважаю, що це послання адресоване людям, бо якби така постановка питання прозвучала десь років з два тому, то треба було б коментувати, давати оцінки. А це демонстрація впевненості, переконаності, бо якщо навіть у Верховну Раду прийде цей проект закону, він буде зареєстрований, то 100 днів, як ви сказали, закінчаться в березні, коли буде приведений до присяги новий глава держави. Очевидно це сигнал, який мають розглядати, як «я залишаюсь».

Руслан ПОЛІЩУК: Зрозуміло.

СЛУХАЧКА: Анжела Леонидовна Олешко, Бердянск, педагог, журналист, член совета старейшин, в недавнем прошлом пресс-секретарь Ивана Михайловича Бастрыги. Вы мне очень симпатичны, я с уважением отношусь к вам, как к политику, ученому, человеку. Но я очень боюсь, что вы потеряете голоса в Бердянске только потому, что личность Баранова как-то проецируется на результаты ваших выборов в Бердянске, потому что в бытность свою мэром, он продал нашу жемчужину, косу, собственность нашей громады. Во-вторых, как народный депутат, он ничего в Бердянске не сделал.

Володимир ЛИТВИН: Я благодарен вам за доброе отношение, при этом хочу сказать, что вы же избираете не Баранова, а Литвина. А во-вторых, всех, кого нужно поставить на место, я это сделаю. Что касается вопросов, о которых вы сказали, я сделаю все, чтобы внимательно разобраться в этих проблемах, чтобы был справедливый подход, и не было сведения счетов.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Юрій, Одеса. Я одразу хочу вам сказати, що я не ваш виборець, тому що я не поділяю ваших антинатовських поглядів і проєеповських прагнень, а в усьому іншому я з вами погоджуюсь. Якось вже надоїла вся ця передвиборча пандемічна істерія і педофільські політичні скандали. Скажіть, що для вас було важче – доїти корову чи керувати Верховною Радою?

Володимир ЛИТВИН: Дякую вам за дзвінок і за те, що ви чесно сказали, що ви не поділяєте моїх позицій. Україна в першу чергу, я в цьому переконаний, має ставити питання щодо реалізації своїх економічних інтересів. Якщо ви знайдете ринки збуту поза межами України, поза межами пострадянського простору, я буду вам виключно вдячний. Повинен сказати, що для того, щоб будь-яку роботу зробити, потрібні зусилля, і корову подоїти теж. Передусім треба знати, що корові дати, що їй треба для того, щоб вона давала молоко. Зрозуміло, що складно і там, і там. Робота в парламенті вимагає колосальних нервів, зусиль і намагань знайти компроміс для того, щоб утримати цей орган в робочому стані.

СЛУХАЧ: Александр, Киев. Вот кто бы не задавал вопрос Зарубинскому, то он хуторянин, если журналист, то он провокатор, если голосует за Тягнибока, то явно не умом голосует. Он хуже Тимошенко боится критики.

Руслан ПОЛІЩУК: А до чого тут Зарубінський?

Володимир ЛИТВИН: Я переконаний, що завжди треба вести діалог, я переконаний, що Олег Зарубінський є прекрасним полемістом і людиною, яка завжди оперує аргументами.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Це Ужгород. Представимо на секунду, що Ющенко став президентом на другий термін. Як ви думаєте, чи покращаться в нас відносини з Росією, чи це апріорі неможливо?

Володимир ЛИТВИН: З російської сторони є цілком очевидно, що вони будуть розмовляти з президентом, але не з Ющенком. Тому далі коментарі не потрібні.

Руслан ПОЛІЩУК: Ще одна новина прийшла до нас сьогодні: МВФ відмовив Україні в наданні четвертого траншу кредиту в розмірі 3,5 мільярдів доларів до завершення президентських виборів. А свіжа «New-York Times» пише, що таке рішення пов’язано з розчаруванням світових фінансистах стосовно нездатності українських політиків взяти під контроль бюджет. От не виділення цих коштів це серйозна проблема для громадян України чи лише для уряду?

Володимир ЛИТВИН: Для країни. Якби мова йшла виключно про уряд, то очевидно було б набагато менше проблем. Україна сьогодні буде заблокована в плані кредитування від будь-яких міжнародних інституцій, бо МВФ є тою структурою, яка дає червоне або зелене світло. Цілком очевидно, що коли МВФ погоджується на видання кредитів, він висуває умови, говорить про ті параметри, за якими має визначатися економічне життя в Україні. В цьому полягає складність співпраці з МВФ.

Ви знаєте, що в свій час президент, прем’єр-міністр, глава НБУ і виконувач обов’язки міністра фінансів підписали меморандум про співпрацю з МВФ, і цей меморандум не виконали, бо я переконаний, що ряд позицій цього документу був завідомо складний для виконання, оскільки вони обвалили би соціальне самопочуття людей. Зрозуміло, що Україна не може набиратися величезної кількості кредитів, бо їх доведеться віддавати нашим наступним поколінням. В цьому році Україна отримала від МВФ 11 мільярдів кредиту, водночас з України під різними приводами було виведено 14 мільярдів доларів.

Я переконаний, що в першу чергу НЬБУ і уряду треба дивитися за тим, щоб ці кошти не втікали з України, бо при цьому є така статистика, що левова частка цих коштів це так звані інвестиції на Кіпр, бо якщо поглянути на іншу статистику, на інвестиції, які зайшли в Україну, то ми побачимо, що значна частина цих коштів це інвестиції з Кіпру. Спочатку кошти були виведені, легалізовані там, отримали міжнародний фінансовий захист, а потім заводились в Україну. Це по суті справи наші з вами кошти. Потрібно працювати, щоб українські гроші працювали на Україну, а не на олігархів при потуранні відповідних державних інституцій.

Руслан ПОЛІЩУК: Цікаво, що від цього згаданого нами рішення МВФ залежала і макрофінансова допомога ще й ЄС, тобто ми втратили не тільки гроші, про які йшла мова, але ще й 610 мільйонів євро від ЄС, які, за словами віце-прем’єра Немирі, мали спрямувати на підтримку бюджету. Отже, бачимо, що ситуація з бюджетом стає вкрай критичною.

Володимире Михайловичу, нам вже пора прощатися, дякую вам за участь в програмі.