Мовне питання не повинно розколювати країну. Кожен громадянин нашої держави повинен почуватися як вдома, вільно висловлюючи свої думки рідною мовою. Для цього слід створити всі умови для розвитку кожної мови національних меншин, які проживають на території України. В той час пріоритетом має стати підтримка і розвиток державної мови, яка має залишитися єдиною. Слід акцентувати увагу не на популістських законопроектах, а на реальній роботі, яка сприятиме розвитку мови. Зокрема, слід фінансово й організаційно сприяти розвитку україномовного книгодрукування, телебачення, продукуванню нових фільмів та виданню аудіопродукції, популяризації української пісні.

Відомо, що мова — це, перш за все, думки її народу. Краще про мову сказав Максим Рильський:

Немає мудріших, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина.

Саме у мові людина знаходить своє коріння, розуміє, що вона є лише часточкою великого цілого. Тому необхідно плекати і берегти рідну мову, щоб не губилися корені, щоб люди не забували свого минулого і намагалися передати нащадкам у спадок свою велику любов до рідної землі. Не хотілося б, щоб згодом ми могли тільки на сторінках запилених томів знаходити колись дуже знайомі слова. Це вважалося б знищенням цілої нації, яка загубила свої національні корені.

Голова Мостиської районної організації Народної Партії Теодозія Миронівна Баран, каже про те, що в її краї переважає не російська, а польська мова:

- На Мостищині Львівської області російська мова практично не зустрічається. Частіше можна почути українську та польську, адже наш район межує з Польщею, а в прикордонному селі Шегині діє перший в Україні піший митний перехід. Я – українка, живу на своїй землі і хочу спілкуватися своєю рідною мовою. Я дуже пишаюся тим, що живу на українській землі, знаю мелодійну рідну мову, чую чудові українські пісні, які відомі, мабуть, усьому світові.

Теодозія Миронівна дивується тим депутатам, які віддали свої голоси за закон, який призвів до голодувань та супротиву народу:

- Мені соромно за тих депутатів, які підтримали Закон України про засади державної мовної політики, та за тих несвідомих громадян, які не оволоділи державною мовою. Нещодавно я відвідала місто Берегово Закарпатської області. Там люди спілкуються між собою угорською мовою, а коли чули нас, то переходили на українську. Вони не забувають про свою мову, але й поважають державну. Ми активно відстоюємо наше право мати українську державу зі своєю мовою. В протестних акціях біля Українського дому в Києві брали участь четверо депутатів від Народної Партії нашої Мостиської районної ради. Знаєте, хочеться закликати українців до вивчення рідної мови словами великого Тараса Шевченка: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...»

Зрештою, бути чи не бути українській мові серед популярних на вітчизняних теренах, залежить від кожного з нас. Якщо ми надаватимемо перевагу не лише українському слову, але й підтримаємо вітчизняних виробників інтелектуальної продукції, то мова не опиниться на полиці історії, не притрусяться її мелодійні слова порохом забуття і байдужості.

Мілана Златовіч,

прес-секретар Львівської обласної організації

Народної Партії