Останнім часом майже всі політики почали вести власні блоги на різних інформаційних порталах, створили власні сайти, завели сторінки у соціальних мережах, найпопулярнішою з яких є Facebook. Словом, політики почали демонструвати свою відкритість шляхом безпосереднього спілкування із людьми у мережі.

Утім, безпосереднє спілкування виявилося цілковитою імітацією. Адже насправді, здається, жоден політик не веде ані сторінок у соціальних мережах, ані займається самостійним наповненням свого сайту. І вже тим паче ніхто самостійно не пише блогів або статей. Все це роблять спеціально найняті райтери, журналісти та програмісти, які забезпечують просування текстів і постів у соціальних мережах.

Звісно, користувачі Інтернет-ресурсів, як найактивніша частина громадян, які цікавляться політикою, спочатку зацікавилися дописами депутатів і чиновників, які вирішили «освоювати» мережу. Але люди – не дурні. Усі швидко зрозуміли простий факт: політики не пишуть самі, за них це роблять наймані працівники, а тому швидко втратили інтерес до такої «творчості».

Але ж є інтереси не тільки політиків, а й тих людей, які обслуговують діяльність своїх замовників. Цим людям стало вигідно підтримувати видимість того, ніби цікавість до Інтернет-активності залишається стабільною і навіть зростає. Аби досягти цієї мети і продемонструвати удавану ефективність штучних блогів і постів, були найняті спеціально навчені коментатори. На професійному сленгу їх називають «ботами» і «тролями», підкреслюючи нереальність і штучність цих іграшкових активістів. Інакше це можна називати словосполученням «фейкові аккаунти», тобто підроблені сторінки у перекладі з англійської.

Про те, як нині здійснюється інформаційна імітація політичної діяльності – читайте в суботньому номері газети „Народна”.