18 липня Голова Верховної Ради Володимир Литвин розпочав цикл своїх робочих поїздок Україною з Житомирщини. В Житомирському обласному телецентрі відбулася прес-конференція, на якій Володимир Михайлович коротко охарактеризував своє бачення тієї політичної ситуації, яка склалася в Україні, і відповів на запитання журналістів:

     — Я з тривогою прогнозую розвиток подій в Україні. Особливо восени, коли може виникнути хаос і безладдя, різні олігархічні «розборки». Є гучні заклики, що, мовляв, всі проблеми будуть вирішені. Але водночас хочуть загребти зерно цьогорічного врожаю за безцінок, а тоді, коли вже господарства змушені будуть продати за копійки все вирощене, бо не вистачає обігових коштів, приймуться якісь рішення, — нібито щось насправді буде зроблено для вітчизняного товаровиробника.

     Зрештою, їм усім просто наплювати на народ. І якщо так йтиме далі, то нашим дітям вже нічого не залишиться. Нині йде цинічна війна і заклики типу: «Ми за мир у всьому світі». У всьому світі, тільки не в Україні. Бо те, що сьогодні відбувається, — це антизаконні дії. Хочуть заблокувати роботу Верховної Ради, але ж тоді в країні взагалі буде повне безладдя і хаос. Хочуть внести зміни до Закону про вибори Президента України і термін виборчої кампанії зменшити від 120 до 90 днів. Без сумніву, тут є домовленість між Партією Регіонів і БЮТ. І як на мене, то ця ситуація дуже схожа на рейдерську схему, яку хочуть накинути на всю Україну. 

     На позачерговій сесії Верховної Ради розглянуть ряд надзвичайно важливих питань. Серед них — стан справ у банківській сфері, співпраця з валютним фондом, внесення змін у бюджетне фінансування «Нафтогазу» України, внесення змін до Конституції щодо терміну перебування депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів. Вважаю, що ці вибори мають відбутися не пізніш, як у березні 2010 року, адже люди обирали владу на чотири роки і, як на мене, вже не можуть дочекатися — коли ж, нарешті, цієї влади «здихаються». 

     Також потрібно звернути серйозну увагу на депутатську недоторканість — зрештою, таки, її відмінити. Сім тисяч осіб у країні мають статус недоторканості. Вже скільки про це говорилося, — а віз і нині там… І ще вирішуватиметься низка кадрових питань. 

     — Володимире Михайловичу, як ви ставитеся до заяви Віктора Ющенка про те, що він знову піде на вибори і переможе на них, а також, якою на ваш погляд, буде специфіка цієї президентської кампанії?

     — Щодо заяви Президента, то це його право, як і кожного громадянина України, — брати участь у виборах, відповідно до Конституції України. А щодо президентської кампанії, то ставки цього разу будуть вищі за життя. Адже програш означатиме остаточне сходження з політичного олімпу. Будуть задіяні величезні кошти, хоча, як читаємо в деклараціях, наші політики бідні, як церковні миші. І знову ж виникає питання — звідки ідуть кошти на соціальну рекламу, в якій так охоче і неприховано рекламують себе деякі політики? А загалом же, з простими людьми ведуть себе як з бидлом і ставлення до них — відповідне.

     Мені часто приносять на когось компромати. Розумію, що такі ж компромати і на мене приносять комусь. Я ніколи того всього не відкриваю і не цікавлюся. Моя позиція проста, як і кожного поліщука: розказую, що зробив і що треба зробити. Ніколи не шукаю компроматів на когось і не критикую, а лише розповідаю — чому склався такий стан у країні, і який вихід з цього становища можна знайти. 

     Сьогодні всі пішли в опозицію. Я також міг би скористатися шансом — і кинути демонстративно всі папери. Мовляв, що міг — те зробив. Але ж, якщо добити нині Верховну Раду, то в Україні буде повний хаос, не буде ніяких виборів. Уже сьогодні у «регіонали» забирають картки, щоб не голосували, залякують їх, а мені прямо у вічі погрожують розправою. Тому, якщо не зупинити цей наступ агресії, то про Україну можна буде говорити у минулому. 

     — Яка ймовірність того, що відбудуться позачергові вибори?

     — Такі вибори можливі тоді, коли всі причетні до цього скажуть, що не виправдали сподівань українських громадян. Арбітром у цій ситуації має бути народ. Часто при зустрічах мене запитують — чи знаю я, як жити людям на 600 гривень пенсії? Я знаю — як жити на таку пенсію, бо мої батьки і багато рідних її отримують. А ось коли ми вносили Закон про верхню межу пенсії — пропонували обмежити її 6 тисячами гривень, то чомусь підтримки така пропозиція не мала. То для чого тоді ці голослівні гасла і запевняння, що, мовляв, за народ вболіваємо?

     — Як ви ставитесь до надання адресної допомоги?

     — Пільги скасовані не будуть — щоб скасувати пільги і соціальні виплати, потрібно відмінити закони. Жоден нардеп за це не проголосує. Проблема в тому — як реалізують ці пільги. Власне стандарти, що визначають прожитковий мінімум, були введені у 200 році і відтоді ще не переглядалися, хоча мають переглядатися кожні п’ять років. Мінялися уряди, і жоден з них цього не робив. Я десь знайшов рішення, яке встановлює стандарти: на чотири роки людина може купити п’ять пар шкарпеток, на п’ять років — троє трусів та бюстгальтер. А купальників і плавок пенсіонерам взагалі «не положено». Сміятися, чи плакати? Я запропонував переглянути всі стандарти і визначити на їх основі реальний прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату. Та коли побачили, що ця пропозиція надійшла від народників, то вже не погодилися її підтримати. Я запропонував — то нехай ваші фракції підпишуться під цим проектом, проте зрушень поки що ніяких.

     А щодо адресної доплати, то потрібно чітко визначити її розмір. Скажімо, виділяти 50 гривень на пільговий проїзд — нехай на ці кошти людина їздить або використовує їх за іншим призначенням. Вважаю, що адресну допомогу потрібно давати людям похилого віку і підліткам. А решті працездатного населення створити такі умови, щоб кожен міг і мусив працювати. На жаль, у нас працювати вже не хочуть. Простіше забрати у діда з бабою пенсію і пропити її… 

     — Володимире Михайловичу, чи вірите ви у те, що наступні вибори в Україні будуть чесними і прозорими?

     — Нам залишається у це лише вірити. Зараз розробляють різні технології, аж до формування «своїх» комісій, задіяні різноманітні рейдерські схеми. Можна лише уявити, як воно буде насправді. До речі, на заході нам заявляють: «Та ми вже знаємо і неодноразово чули про те, що ви вмієте проводити демократичні вибори. Покажіть нам ще щось крім цього, що ви вмієте робити…». 

     Я переконаний, що восени люди почнуть думати. Вони побачать реальне обличчя Верховної Ради, бо все, що в ній відбувається, — це праобраз того, що буде в Україні. Я переконаний, що люди зроблять правильні висновки, бо нам жити у цій державі. 

     — Неодноразово говорилося про те, що Партія Регіонів, БЮТ і Блок Литвина утворять коаліцію… 

     — Мене зовсім не хвилює те, що немає коаліції. Люди вибирають не коаліцію, а парламент. Мене хвилює те, щоб не впала країна. Адже нині влада в Україні паралізована і тримається лише за інерцією. А розвал країни починається з влади. Бути з людьми — ось єдиний вихід з політичної кризи. 

Записала Лариса Гембарська

газета «Звягель-інформ» від 24.07.09

http://www.zvyagel.com.ua/?p=1986