Наприкінці минулого тижня парламентська делегація фракції «Блок Литвина» повернулася з Китайської Народної Республіки, де перебувала з робочим візитом. Про хід візиту перспективи розвитку двосторонніх відносин ми попросили розповісти члена делегації, народного депутата України, заступника голови фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України Олега Зарубінського.
     - Олеже Олександровичу, нещодавно делегація фракції «Блок Литвина» повернулася з Китаю, де перебувала з робочим візитом. Хто був ініціатором цього візиту? 
     - Нас запросив Центральний комітет Комуністичної партії Китаю. Увага до нашого візиту була дуже великою. Це ми відчули починаючи з зустрічі з послом Китаю в Україні і його політичними радниками. За великим рахунком, і під час зустрічі з послом, і під час перебування в Китаї, зокрема в містах Пекін та Шанхай, і наступних зустрічей, які там відбулися, ми відчули очевидну зацікавленість китайських колег у співпраці та взаємодії саме з Блоком Литвина. 
     - Чим можна пояснити таку зацікавленість і в чому вона полягає?
     - Вони вбачають у нашій політичній партії і в нашому лідері людей і силу, яка прагне здійснити такі соціально-економічні перетворення, які були б цікаві для їхнього досвіду. Зокрема, для нинішнього китайського керівництва дискусія про те, чи бути ринковій економіці, чи не бути, навіть не виникає. Вони повністю покладаються на ринок, розуміючи, що саме ринкова економіка може живити економіку взагалі і підвищувати ділову активність. Але з іншого боку вони залишаються на позиції, що серйозна роль у розвитку суспільства, зокрема й економіки, і соціальної сфери, має належати державі. Тобто державне регулювання не можна відкидати, особливо в умовах кризи. І тому для них ринок, я б сказав, набуває такого соціального характеру. З іншого боку, китайці достатньо чітко намагалися показати нам, що їхнє головне завдання і парламентаріїв, і політичної сили, тобто Компартії, і уряду, і мерії, наприклад Шанхая, де ми були, це забезпечити політичну стабільність. Вони вважають, що саме політична стабільність має стати підґрунтям для економічних реформ, а не навпаки – політична дестабілізація, постійна ворожнеча і так далі. Їм дуже добре відома ситуація, яка є в Україні. Вони знають про всі перманентні конфлікти, про відсутність взаємодії і ворожнечу між Президентом і Прем’єр-міністром і вважають, що це заважає розвитку нашого суспільства і економіки. 
     Ще один момент, який китайці намагалися показати і він дійсно відповідає їхньому ментальному розумінню прогресу – це обережне ставляння до своєї національної специфіки. Вони переконані, що треба дуже обережно ставитися до історії, до пройденого шляху. Тобто намагання когось ганьбити я не відчув, не зважаючи на те, що вони розуміють помилки попередніх керівників і достатньо відкрито про це говорять, але це не трансформується в намагання показати попередника нічим, а себе всім. У мене склалося враження, коли ми зустрічалися з цими людьми і говорили їм про наше бачення розвитку в Україні, що дуже багато наших ідей співзвучні з тими, яким вони бачать розвиток Китаю.
     - А чому саме представників фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України вирішило запросити керівництво Китаю? 
     - Представники Китаю запрошували нас невипадково. Вони мають інформацію про наше позиціонування і нашу діяльність як у Верховній Раді, так і в суспільстві загалом. Мені здається, ми посилили в них упевненість у тому, що це не просто слова, це наше переконання щодо необхідності уникнення політичних чвар і формування стабільного політичного середовища. Китайських колег зацікавила позиція нашого лідера, яка полягає в тому, що історія не повинна бути полігоном для з’ясування стосунків нинішніх політиків. Коли ми сказали, що наш лідер і ми є силою, яка приблизно однаково представлена по всій Україні, а не має регіональний аспект свого представництва і своїх симпатій, вони дуже зацікавилися цим, адже усвідомлюють, що великий потенціал має та політична сила, яка не є репрезентантом лише одного регіону в країні і відповідно мішенню для ненависті іншого регіону. 
     Ще один аспект, який дуже зацікавив представників китайської сторони, це те, що ми не збираємося бути виконавцями волі ні Москви, ні Вашингтона, ні Брюсселя. Їм це дуже сподобалося, вони теж намагаються використати специфіку Китаю для блага своєї країни і не бути на задвірках у якихось впливових столиць.
     - З ким членам делегації Блоку Литвина довелося зустрітися в Китаї? Які основні питання порушувалися в ході спілкування?
     - На парламентському рівні ми зустрічалися у Пекіні з керівництвом міжнародного відділу Центрального комітету Компартії Китаю. Кількість співробітників у цьому міжнародному відділі становить 1000 осіб. Дуже серйозно вони нині ставляться до налагодження міжпарламентських взаємин з різними країнами, і нам приємно, що вони побачили нашу політичну силу як вагому і відповідальну, з якою треба співпрацювати.
     Наступною у нас була зустріч також у Пекіні з керівництвом міжнародного комітету всекитайських зборів народних представників. Вони працюють за тією системою, яка була в Радянському Союзі, коли час від часу збираються на невеликі сесії, а увесь рік у перманентному режимі працюють постійні представники. Саме з керівництвом таких постійних представників нам довелося зустрітися. Слід зазначити, що ця зустріч, як і всі інші, була досить доброзичливою, тобто ми до себе відчували не тільки інтерес, а й поважливе ставлення. Під час цієї зустрічі ми приділили особливу увагу нашому позиціонуванню в світі, як Блок Литвина бачить проблеми, пов’язані із забезпеченням національної безпеки України, зокрема наша позиція щодо тих чи інших блоків, питання, пов’язані з нашими зовнішньополітичними орієнтирами. Як не дивно, але в міжнародному відділі ЦККПК, оскільки це партійна структура, більше цікавилися нашими політичними уподобаннями й особливостями, а в міжнародному комітеті більше цікавилися нашим зовнішньополітичним позиціонуванням. Їм також надзвичайно сподобалося наше кредо не прислужувати великим столицям світу, а послідовно чесно відкрито в добросусідстві, в добрих відносинах з усіма іншими країнами вести свій курс. Саме ця ідеологема ведення власного курсу для Китаю дуже близька зі зрозумілих причин.
     - Знаю, що програмою візиту делегації були передбачені зустрічі з представниками китайського уряду. Як вона відбулася?
     - Так, на урядовому рівні ми зустрілися з керівниками міністерства людських ресурсів і соціального забезпечення. Це міністерство у Китаї виконує функції наших Міністерства соціальної політики, Пенсійного фонду, демографічних служб і ключовим завданням має соціальне забезпечення 1млрд 300 млн населення. Зрозуміло, що це непросте завдання. Розмова з керівництвом цього міністерства відбулася на досить професійному рівні, з точки зору напрацювань, які є в Китаї і які є в нас з питань соціального захисту населення. Оскільки наша фракція у Верховній Раді цьому питанню приділяє чимало уваги, адже в Народній Партії на першому місці стоїть саме питання соціальної політики, а потім уже усіх інших сфер, тому розмова була взаємно цікавою. Ми розповіли, які законопроекти були подані нашою фракцією «Блок Литвина», чого нам вдалося досягти, а вони розповіли, які є новації у системі їхнього соціального захисту.
     Ще в нас була зустріч із керівником уряду району Пудун. У цьому районі проживає 4,5 млн населення. А взагалі у Шанхаї проживає 20 млн населення. Пудун називають новим районом, оскільки на його місці 12 років тому було село. Навколо тодішнього Шанхая були китайські села, а сьогодні це місто, з яким за кількістю хмарочосів, банків, бізнес-центрів навіть Нью-Йорк вже не може конкурувати. У ході цієї зустрічі нас цікавило питання місцевого самоврядування, яке для нашої політичної сили є дуже актуальним, ми також розповіли про свої напрацювання з цього питання. Дізнавалися також, яким чином цей район керується, як там відбувається процес взаємодії між чиновниками і депутатами, обраними до ради району Пудун. 
     - Китайська Народна Республіка відома своїм високим розвитком інфраструктури та будівництва. Чи не запрошували вас китайські колеги відвідати їхні цікаві об’єкти, якими вони пишаються?
     - Побували ми в Глобальному фінансовому центрі Шанхая, будівля якого нараховує більше 100 поверхів і є найвищою в Азії. 
     Також у Шанхаї ми відвідали суднобудівну компанію «Вайгаоцяо». За 40 днів ця компанія виготовляє три танкери. Одночасно у верфі стоїть 9 танкерів, тобто вони будують паралельно 9 танкерів. Ми були на річці Янцзи, до якої ця верф безпосередньо прилягає, де стояв уже майже готовий до продажу танкер, виготовлений на замовлення, водотоннажністю 300 тисяч тонн, найбільший у світі.
     - І скільки людей працюють над будівництвом такого танкера? 
     - На верфі працює 14 тисяч чоловік. Нам дуже сподобалася ця суднобудівна компанія. Порядок, який панує у них на верфі, просто вражає.
      - Китай є високорозвиненою країною з потужним економічним потенціалом. На ваш погляд, чи вплинула світова економічна криза на цю країну?
     - Китаю економічна криза торкнулася значно меншою мірою, ніж усіх інших країн. На них це вплинуло тому, що вони мають значний обсяг експортної продукції, а через світову економічну кризу експорт зменшився. Але, по-перше, враховуючи величезний внутрішній ринок Китаю і те, що рівень життя у них зростає, криза їх не лякає.
     Народна Партія, до речі постійно говорить, що треба збільшувати наш внутрішній попит, щоб люди не страждали від безробіття. 
По-друге, їхня фінансова і банківська система меншою мірою інтегровані в глобальну систему, на відміну тих самих Сполучених Штатів, Великобританії, що забезпечило китайцям певний буфер на шляху до світової кризи. 
     - Що вас найбільше вразило та запам’яталосьпід час поїздки? На ваш погляд, чого варто українцям повчитись у китайців?
     - У Шанхаї є автомобільні розв’язки на шість рівнів, тобто шість естакад. Я хочу сказати, і члени делегації можуть підтвердити, що у 20 мільйонному місті ми жодного разу не стояли в заторі. Із аеропорту Шанхая до самого міста (відстань 30 км) потяг їде 7 хвилин зі швидкістю 410 км на годину. Оце є справжнє 21 століття, і рівень розвитку Пекіна та Шанхая просто вражає.
     Здається, в Україні, де кількість населення становить 46 мільйонів навести порядок легше, ніж у Китаї з 1млрд 300 млн населенням. Але вони вже лад навели. Нам треба повчитися у них цьому, а також розумінню того, що не можна будувати своє майбутнє на кістках попередників. 

Інтерв’ю підготувала Леся Кіхно,
газета «Народна» №24 (200) від 20 червня 2009 р.