Голова Верховної Ради України Володимир Литвин про політичну ситуацію в Україні та ВР 

Сергій СУЛИМ: Сьогодні наш гість голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

Законодавчий орган України, Верховна Рада, де збираються кращі представники народу, мав би бути взірцем конструктивної роботи, вміння домовлятися, знаходити спільну мову. Але в нас у Верховній Раді останні кілька років відбуваються досить такі непрогнозовані процеси. Треба визнати, що після створення нової коаліції у складі БЮТ, НУ-НС і блоку Литвина ситуація дещо покращилася, але попри це для характеристики роботи парламенту можна вибрати таку фразу: від блокади до блокади. 

В країні економічна криза, а представники парламенту не можуть домовитися про антикризову програму. Країна готується до Євро2012, потрібно робити щось для покращення інвестиційного клімату, ну, величезна кількість проблем, а депутати знаходять то одну, то іншу причину, щоб заблокувати роботу Верховної Ради. 

Чому в нас так відбувається? Я звертаюся до вас, пане Володимире, як до голови Верховної Ради, як до людини, яка знає механізм роботи Верховної Ради, розуміє, що таке парламентаризм в країні на практиці, мабуть, чи не найкраще з усіх політиків в силу того, що у вас великий досвід. В чому все ж таки корінь зла? 

Володимир ЛИТВИН: Це абсолютна безвідповідальність, це абсолютна безконтрольність, які породжують відчуття вседозволеності, бо немає перед ким звітувати. Виборча система, яку ми маємо, коли обирають політичного вождя, який заводить за собою певну групу людей, в нас призвела до того, що депутат перетворюється на кріпака, він абсолютно безправний: йому дають вказівку лежати під трибуною – він це виконає, дають вказівку захищати плакати – він це виконує. 

Одного разу був такий випадок, коли народного депутата, який йшов дуже рано до Верховної Ради, запитали куди він йде. Це може бути груба відповідь, але я скажу ту відповідь, яку він сказав: йду блокувати унітаз. От йому поставили завдання, і він вимушений йти це робити. 

Я сьогодні вимушений був сказати своїм колегам народним депутатам, що не можна, вже перейшли межу, коли запускаються процеси остаточного руйнування ще одного інституту влади, парламенту, коли Верховну Раду перетворюють, вибачте мені, на свинюшник в гіршому розумінні цього слова. У доброго господаря в хліві так не відбувається. 

Є регламент, який забороняє вносити сторонні предмети, плакати і таке інше. Якщо потрібно вирішити питання – будь ласка, їх треба вирішувати, але принципово, і не перетворювати водночас сесійну залу в незрозуміло що. І це принижує не опонентів, це принижує країну. Ви ж прекрасно розумієте, коли подивишся в інтерпретації, скажімо, російських телеканалів на те, що відбувається в Україні, після того з нами ніхто не захоче мати справу абсолютно. 

Розумієте, це ще свідчення того, що якщо дати владу одній якійсь найбільшій політичній силі, що вони будуть творити? Сьогодні що творять, почергово блокуючи трибуну то одна, то інша політична сила? А якщо в них буде абсолютна влада, що вони тоді будуть творити в Україні? 

Я звертаюсь до людей, до депутатів – треба зупинитися, бо інакше це призведе до остаточної руйнації всього, що буде. Знаєте, багато людей може аплодувати, казати, що так їм і потрібно. Але ми не знаємо, що сьогодні погано, а може бути при такому розвитку подій набагато гірше. Принаймні цих гірших сценаріїв допустити не можна, хоча і на це спокійно дивитися теж абсолютно не можна.

Сергій СУЛИМ: Тобто все ж таки нашим політикам треба, так сказати, схаменутися?

Володимир ЛИТВИН: Треба мати елементарну совість, елементарний сором за те, що відбувається в країні. 

Сергій СУЛИМ: А як їх можна…

Володимир ЛИТВИН: Ну, я не знаю як, я намагаюся докричатися, апелювати до відповідних правил, а це регламент Верховної Ради України, яким потрібно керуватися. Я не кажу вже про закони і про елементарні правила людської поведінки. 

Сергій СУЛИМ: Є політики, які закликають до перевиборів, причому до перевиборів за умов нової виборчої системи. Скажіть, от якби те, що говорять, що за відкритими списками, якби змінили виборчу систему, це б призвело до покращення?

Володимир ЛИТВИН: Якби змінили виборчу систему, а я є непохитним прихильником виборів за мажоритарною системою, коли 450 округів обирають депутата, люди знають, до кого звертатися, і депутат зацікавлений в тому, щоб підтримати стосунки з людьми, які проживають на тому чи іншому окрузі. Звичайно при такому підході не було б безглуздих блокувань трибуни, бо люди запитали би, мовляв, шановний, ми тебе направляли, посилали, ми тебе підтримували, довіряли не для того, щоб ти лежав під трибуною, а для того, щоб ти працював. Зрозуміло, що цього абсолютно не було б. 

Але разом з тим сьогодні немає прагнення це зробити, бо знову ж таки відбувається узурпація влади. Практично лідери фракцій, 5 людей виступають від імені всіх членів фракцій, і вони вважають, що повинно бути так і не інакше. Депутати навіть не знають, не володіють всією інформацією і не можуть приймати усвідомлені рішення. Саме через те, я вважаю, один з підходів, один з шляхів це те, що депутати схаменуться, що вони зрозуміють, що оці безкінечні підлякування, а їх підлякують тим, що будуть дострокові вибори, і я вас у список не поставлю, і вони вимушені для того, щоб не втратити депутатське місце, виконувати те, що їм говорить вождь. 

Сергій СУЛИМ: Будемо сподіватися, що депутатський корпус схаменеться, прокинеться в людях гідність. Я не знаю, яким чином, але це швидше філософське питання. 

Але перейдемо до більш практичних проблем. Сьогодні на засіданні погоджувальної ради лідер фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що фракція БЮТ полягає на розгляді антикризової програми у Верховній Раді цього пленарного тижня. За словами Кириленко, лише фракція ПР внесла близько 120 поправок до цієї програми, і більшість з них враховані. Але я читав вашу заяву про те, що навряд чи антикризова програма буде ухвалена. Чому ви вважаєте, що цього не станеться?

Володимир ЛИТВИН: Навіть якщо допустити, що ця програма буде ухвалена, що вона дасть? Вона що, поліпшить ситуацію? Абсолютно ні. Цілком очевидно, що вона не може бути ухвалена з огляду на те, що ухвалення цієї програми буде ще одним додатковим імунітетом уряду, і протягом року Верховна Рада не матиме права ставити питання про відставку уряду. З огляду на це цілком очевидно, що не буде бажання розглядати цю програму, навіть якщо вона буде остаточно довершена. Це-по-перше.

По-друге, ряд комітетів ще не висловив свої зауваження. І нарешті головне і визначальне: на моє глибоке переконання, нам треба не тільки приймати конкретні рішення, бо програм в нас вистачає, а треба забезпечити виконання тих рішень, які вже прийняті. В нас вже вдосталь прийнято рішень антикризового характеру. На превеликий жаль, Верховна Рада абсолютно не виконує одну з своїх ключових функцій – контроль за діяльністю уряду в частині виконання прийнятих законів. Отже, треба більше працювати, щоб діяли ті закони, які є, а не намагатися пекти їх, наче погана господарка млинці. 

У нас на цей пленарний тиждень передбачено розглянути більше ста питань, а лежать підготовленими до розгляду Верховною Радою понад 530 питань. Це окрім того, що треба контролювати реалізацію тих, які прийняті, рішень. 

Сергій СУЛИМ: Одним словом, 24 години на добу мають парламентарі працювати і в залі, і за межами, щоб все це вирішити і все це зробити. 

Володимир ЛИТВИН: Якби працювали в той час, коли відведено, не зводили політичні рахунки, що я намагаюся пояснити і в чому намагаюся переконати.

Сергій СУЛИМ: От про політичні рахунки: в секретаріаті президента відбулась нарада за участі вищого керівництва держави та лідерів політичних сил з питань узгодження дій щодо подолання кризових явищ. І там турбуються про кризові явища. Ви були на цій нараді. Наскільки плідним було це засідання? Воно пройшло в нормальній робочій атмосфері? 

Володимир ЛИТВИН: Допоки я був, обмінювалися думками. Після того, як я полишив цю нараду, не знаю, як там розвивалися події. Але водночас ті розбіжності, які сьогодні є між президентом і прем’єр-міністром, вже на той момент, на першу годину засідання виявились. Зокрема в питаннях, які стосуються реалізації меморандуму, який підписав президент, прем’єр, голова НБУ з МВФ. І друге питання пов’язане з ситуацією в НАК «Нафтогаз України», це те питання, яке зачіпає інтереси майже кожної людини, бо йдеться про енергоносії і фінансовий стан «Нафтогазу України», який є надзвичайно складним. 

Сергій СУЛИМ: От дуже цікаво: президент вважає, що кредиторська заборгованість НАК «Нафтогаз України» становить 59 мільярдів гривень, а прем’єр категорично заперечує цю цифру. Як так виходить, що президент і прем’єр по-різному рахують заборгованість? В них в обох економічна освіта і рахувати повинні правильно. 

Володимир ЛИТВИН: Ну, цілком очевидно, що нам рахувати треба не політично, а виходячи з того, які є реалії. Я думаю, що в цьому питанні домінуючим є з’ясування політичних стосунків, а відтак і різні підходи до статистичної інформації.

Сергій СУЛИМ: От на цій нараді президент заявив, що переговори з Росією були провальними і країна йде до краху. От скажіть, як звичайним людям оцінювати таку заяву лідера нації? Здавалося б, лідер нації мав би вселяти впевненість, а не казати, що нас чекає страшне майбутнє, чи я, можливо, помиляюсь?

Володимир ЛИТВИН: Ви не помиляєтесь, я абсолютно з вами згоден. Я переконаний, що президент України щонайперше несе відповідальність за стан справ у країні, і тому окрім констатації треба демонструвати практичні дії, треба всім демобілізуватися з війни, бо я дивлюся так – і те в парламенті не підходить, і те, і та коаліція не подобається, і іншу президент збирається не допускати. Водночас президент виступає за те, щоб одночасно були і президентські і парламентські вибори, розуміючи, що в правовій площині це зробити неможливо. 

Якщо така постановка питання, то цілком очевидно, що президент повинен прибути на засідання Верховної Ради, виголосити відповідну заяву, скласти повноваження глави держави, і тоді можливі дострокові президентські вибори. Все інше – політичні розмови, люди від них втомилися, і я переконаний, що саме це загравання, яке сьогодні демонструється звідусіль, з усіх політичних таборів, з усіх інститутів влади, треба припинити або просто взяти всім шинелі і піти до дому і дати людям можливість сформувати владу. Хоча я повинен сказати, що оцей негативний маховик настільки розкручений, що для того, щоб зупинити сьогодні безвідповідальність влади, зупинити оці політичні війни, потрібні надзвичайно жорсткі заходи.

Сергій СУЛИМ: Всі знають, що глава секретаріату написав заяву про відставку, і ви сказали, що Балога пішов у відставку через конфлікт з президентом. Ви сказали, що не вмієте тримати секретів, то може ви знаєте, і в чому суть конфлікту, якщо не вмієте тримати секретів?

Володимир ЛИТВИН: На запитання журналістів про те, що ж насправді відбувається між президентом і головою секретаріату, я сказав, що я завжди відкритий і не тримав би секрету, якби знав, що насправді відбувається між Віктором Ющенком і Віктором Балогою – це моя пряма мова. Але я повинен вам сказати, що у свій час за всю історію інституту президентства було багато керівників адміністрації і секретаріату президента, і ніхто з цього приводу не переймався тим, що відбувається. 

Це свідчить про те, що в нас надзвичайно персоніфікована політика. Більш того, я хочу сказати, що в нас політика все більше стає кулуарною, вона вибудовується виключно на домовленостях, це відбувається в тіньовий спосіб, а ці домовленості швидше нагадують змову. Звідсіля інтерес саме до цієї проблеми.

По-друге, інтерес до цієї теми підігрівається тим, що цілком очевидно, останнім часом секретаріат і керівник секретаріату президента виконували багато функцій, які притаманні главі держави. Звідси, я так думаю, пояснення того, чому такий інтерес до цієї проблеми, який, на мій погляд, стає вже нездоровим інтересом. Я думаю, що людей пече не це…

Сергій СУЛИМ: Ну, зрозуміло…

Володимир ЛИТВИН: Але водночас…

Сергій СУЛИМ: Людей дійсно більше турбує ціна на газ і тарифи, як вони там платитимуть. Цікавить зарплата, щоб платили вчасно. Але все ж таки, наскільки я зрозумів, про конфлікт між Віктором Ющенком і Віктором Балогою відомо?

Володимир ЛИТВИН: Ще раз хочу сказати, що не та тема, яку я, як голова Верховної Ради, повинен обговорювати і висловлювати якісь оцінки.

Сергій СУЛИМ: Зрозуміло.

Володимир ЛИТВИН: Я переконаний, що завтра, якщо буде сонячна погода, то сонце буде сходити там, де воно сходило, от і все.

Сергій СУЛИМ: Наступна тема, я думаю, всіх турбує. Ви зокрема говорили, що треба пришвидшити вирішити питання з датою виборів, і сьогодні ми про дві нові дати почули: від Степана Гавриша, заступника секретаря РНБО – він назвав 31 січня, і від депутата Москаля, який назвав 22 листопада. От з вашої точки зору, як можна вирішити раз і назавжди проблему з датою виборів?

Володимир ЛИТВИН: Знаєте, це свідчення того, що в нас з очевидного питання намагаються зробити велику проблему державної ваги.

Сергій СУЛИМ: Так отож!

Володимир ЛИТВИН: Я хочу сказати, що дата президентських виборів була і є, і очевидно буде незмінною – 17 січня 2010 року. А всі ці ігри свідчать про рівень тих людей, які пропонують відповідні дати. В мене таке враження, що вони ще живуть настроями піонерської «Зірниці», а їм вже пора бути нормальними зрілими політиками. Для цього треба просто один раз сісти і прочитати конституцію і не займатися тим, чим вони займаються. Очевидно, руки і мізки не зайняті, от і шукають собі роботу.

Сергій СУЛИМ: А може варто визначити чітко дату – отакий-то день вибори, і все, і крапка. Я маю на увазі, наприклад, таке-то число. 

Володимир ЛИТВИН: Ви прекрасно розумієте, я не хочу забивати голови нашим слухачам, тим, що вибори можуть відбуватися в один тур, в два тури, а відтак ми ніколи не зможемо визначити одну дату. Можливо піти на такий крок, але тоді треба сказати, що президент, якщо він приймає присягу і вступає в повноваження, що він буде не 5 років, а, скажімо, 4 роки і 11 місяців. Це треба тоді чітко оговорити, але на сьогодні це не та проблема, яка пече. Люди думають, щоб вже швидше відбулися ці вибори, і може щось зміниться на краще, бо наш народ безнадійний оптиміст, він завжди живе за принципом: завтра буде краще, головне, щоб війни не було. 

Сергій СУЛИМ: Ви були кілька днів тому в Росії, в Санкт-Петербурзі і брали участь в роботі 32-го засідання міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД. Ви там сказали, що по факту між Росією і Україною парламентський діалог не існує…

Володимир ЛИТВИН: Не існував: він був формалізований фактично, в нас не працювала міжпарламентська комісія, яка була започаткована під час моєї першої каденції в парламенті України, а після того вона фактично не працювала. Зараз ми відновили роботу міжпарламентської комісії. Це 20 депутатів з російської і української сторони, які обговорюють проблеми, які перебувають на вістрі часу, які є дискутивними, які є проблемними, і виробляють відповідні рекомендації для урядів і для глав держав.

Більш того, я повинен сказати, що останнім часом наша Верховна Рада по суті не брала участі в парламентській асамблеї країн СНД, і я переконаний, що це є неправильно. Я виходжу з того, що треба враховувати минуле, треба мати прагматичний підхід, враховувати економічні питання, які ми повинні, зобов’язані і будемо спільно вирішувати, про що нагально вказує нинішня економічна ситуація. Україна втратила багато в чому ринки збуту своєї продукції, а від цього ми потерпаємо в економічному плані. 

Сергій СУЛИМ: От і Володимир Путін під час останньої зустрічі з Тимошенко говорив про те, що вже час думати про економічне співробітництво без усіляких таких політичних аспектів. От ви спілкувалися з Сергієм Мироновим, з паном Гризловим, з Матвієнко. З вашої точки зору, російські політики вже готові зараз спілкуватися з нами на економічну тематику? Готові до такої співпраці реально економічної без таких політичних і історичних аспектів, щоб ми справді могли взаємовигідно співпрацювати?

Володимир ЛИТВИН: А їм діватися нікуди: Росія також потерпає від того, що наші стосунки між Україною і Росією мають формальний характер – зустрічі, дипломатичний протокол, посмішки, рукостискання, підписання документів, які нічого не значать. Нам треба насамперед розуміти, що Росія це величезний ринок збуту української продукції.

Сергій СУЛИМ: Одна з найболючіших тем у відносинах між Україною. І Росією це енергетична тематика. От буквально сьогодні дві цікаві заяви зробив міністр енергетики РФ Сергій Шматко. Він сказав, що Росія готова брати участь в модернізації ГТС України, але він вважає, що для модернізації потрібно в два рази більше грошей, ніж заявляли українські представники – 10-12 мільярдів євро, а не 5-6, але Росія не приєднуватиметься до декларації України і ЄС щодо модернізації української ГТС. 

От я так розумію, що тут виходить Україні доведеться вибирати між Росією і ЄС. Така ситуація незрозуміла, тому що Росія таку заяву робить по факту, що Україні треба вирішувати. Чи я помиляюсь?

Володимир ЛИТВИН: Щодо розбіжності в цифрах на модернізацію ГТС, вона пояснюється масштабами. 

Сергій СУЛИМ: Масштабами чого?

Володимир ЛИТВИН: Масштабами підходів і масштабами бачення: в нас вони завжди скромніші. Ви ж прекрасно розумієте, що такі величезні проекти це і величезні заробітки, це зрозуміло. А щодо того, що Україні треба обирати, я абсолютно не згоден. Ми повинні бути свідомі того, що ЄС споживає російський газ, і це очевидна істина, що Україна має ГТС, а Росія видобуває газ. Ми повинні втрьох працювати, в тому числі вирішувати питання, які стосуються модернізації ГТС України. Це аксіома. 

На превеликий жаль, українські керівники на перше місце ставлять своє політичне вподобання і думають, що підписавши відповідний меморандум, вони нанесли удар по Росії. Ми просто не знаємо, чим це рішення відгукнеться для нас, коли в нас будуть уточнюватися газові угоди на 2010 рік. Я думаю, що тут треба виходити не з політичних позицій, не з своїх симпатій, не з свого призначення виконувати роль подразника для Росії, а думати насамперед про український народ, про який печуться під час різного роду акцій, особливо під час виборчої кампанії. Треба працювати в такий спосіб, щоб інтереси українського народу були збережені, бо якщо в нас буде виконуватися ота вимога, що вирішувати проблеми із забезпеченням енергоносіями за рахунок підвищення комунальних тарифів, то треба бути свідомими того, що Україна і люди подальшого підвищення тарифів не витримають. Більш того, я повинен сказати як голова Верховної Ради, що ми цього підвищення не допустимо. 

Сергій СУЛИМ: Я хочу уточнити. Все ж таки, якщо Росія не приєднається до декларації…

Володимир ЛИТВИН: Росія не приєднається до декларації, не приєднається. Нам треба сьогодні приймати відповідну…

Сергій СУЛИМ: То як нам бути?

Володимир ЛИТВИН: Відповідну угоду, яка б враховувала інтереси і спільну участь виробників газу, транзитерів газу і споживачів газу. Це ясно як божий день, і я думаю, що розуміння цього повинно дійти до свідомості українських провідників. 

Сергій СУЛИМ: Верховна Рада ухвалила закон про заборону грального бізнесу в Україні. Законом забороняється не лише гральний бізнес, а й участь в азартних іграх. Згідно із законом до суб’єктів господарювання, які організують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції. Чи не погарячкували депутати з прийняттям такого закону? Адже можна було б визначити, наприклад, окреме місце, де гральний бізнес було б дозволено. А так, по-перше, загроза тінізації очевидна, а по-друге, як би там не було, цей бізнес приносить доходи в бюджет. 

Володимир ЛИТВИН: Очевидно погарячкували. По-перше, позначились трагічні події в Дніпропетровську, а по-друге, відчувається гострий подих виборчої кампанії, і всі хочуть в цей момент сподобатися людям. Ця проблема по суті справи набула такого характеру загальноукраїнської епідемії. Погарячкували, можливо, в тому плані, що залишилися в прийнятому законі деякі щілини, які будуть дозволяти продовжувати реалізувати цю справу в анти законний спосіб.

От мені підготували деяку статистику і я наведу її нашим слухачам. Можливо дехто вже її знає, що кількість встановлених автоматів в Україні досягла за експерт ними оцінками 200-250 тисяч одиниць, це за неофіційними даними. Тільки в Києві, де концентрується багато ігрових автоматів, їх майже 15 тисяч. По суті справи цей бізнес набув такого небезпечного і навіть аморального виміру, можна сказати, що на нього підсіли до 20% населення України. 

За статистикою 75 клієнтів гральних автоматів це студенти і школярі. Фахівці вважають, що в містах з населенням близько 500 тисяч чоловік, 25 тисяч (5%) це люди, залежні від азартних ігор. Кожен четвертий з тих, хто програв, думає про самогубство і часом вчиняє такі спроби. І при цьому за експертними оцінками 30-40 автоматів працюють без патентів, а в великих містах – до 60%. 

Тому цілком зрозуміло, що рішення прийняли як перший такий пожежний засіб. Зрозуміло, що в цій сфері працює до 200 тисяч людей, якщо виходити зі статистики, треба думати, яку їм роботу дати. Водночас зрозуміло, що в нас вже є чимало людей, яким гроші тиснуть в кишенях, заважають їм ходити.

Сергій СУЛИМ: Звичайно.

Володимир ЛИТВИН: Пересуватися вони не можуть. Цілком очевидно, що треба відвести спеціальне місце для того, щоб відбирали в них гроші, але щоб ці установи платили відповідні податки, щоб ці гроші в такий спосіб поверталися в державу. Ну, я, як приклад казав – острів Зміїний, щоб з прилеглими оцими акваторіями, які Україна програла Румунії. Там треба понтони, і хай туди заїжджають, оставляють там гроші, але під контролем. Будь ласка – коса Тузла, я умовно кажу. Треба відвести місце, встановити жорсткий контроль, як в багатьох країнах, і забирати ці шалені гроші до держбюджету, і зробити все, щоб молодь займалася спортом, творчістю, розвивалась духовно, а не сиділа в гральних автоматах і програвала гроші батьків… 

Сергій СУЛИМ: І пенсії, копійки…

Володимир ЛИТВИН: І пенсії бабусь.

СЛУХАЧ: Володимире Михайловичу, чи потрібно реанімувати ваучер, щоб створити середнього власника на Україні? Яка ціна ваучера в доларах? 

Володимир ЛИТВИН: Дякую за запитання. Нам складно реанімувати ваучер, але цю приватизацію, яка відбулася за ваучери, треба уважно перевірити, я на цьому стою, щоб ми побачили, чому ж нам не платять дивідендів. Якщо вони покажуть абсолютні збитки, треба такі підприємства, які пройшли цю приватизацію за папірці, взяли у власність спритні люди, повернути їх більш ефективному власнику, який би нам платив за це відповідні кошти.

А ціна яка? Ви знаєте, коли ми отримали відповідні документи, нам сказали, що ціна ваучера, чи як він ще називається… вона коштувала стільки, скільки приблизно на той час коштувала «Волга». Ви ж прекрасно розумієте, що для абсолютної більшості наших громадян «Волга» на той період була недосяжною мрією. Я переконаний, що нам треба зробити все, щоб повернути справедливість. Не можуть 50 українських сімей (правда їх люди послали всіх у Верховну Раду) володіти сьогодні всією Україною – це несправедливо, нечесно, і бути так не повинно. 

СЛУХАЧ: Владимир, Горловка. В Горловке тоже такая ситуация сложилась с автоматами, правда сейчас их закрыли. Хотелось бы уделить больше спорту, чтобы молодежь действительно… ну, и местные власти, которые уделяли бы молодежи, делали доступными спорткомплексы и так далее.

Володимир ЛИТВИН: Я абсолютно согласен с вашей постановкой вопроса. Я когда каждое утро приезжаю плавать в бассейн футбольного клуба «Динамо», я им благодарен за то, что они разрешили мне с утра заниматься спортом, и думаю себе, что если бы у меня не было такой возможности, если бы мне не разрешили, где бы я мог укреплять свое здоровье? Сегодня в Киеве пойти в эти фитнес-центры даже для человека, который имеет доходы выше среднего, абсолютно невозможно. А остались они в тех предприятиях и учреждениях, где работают настоящие подвижники, я имею в виду ВУЗы и так далее. Но там же ж они работают практически без выходных и с колоссальной нагрузкой, поэтому, конечно, вопрос детских площадок, секций и так далее нужно вернуть. Например, это хорошо видно в такой сфере, как футбол: когда смотришь футбол, а я переживаю, как и все, и хочу победы донецкому «Шахтеру», но там практически нету граждан Украины, как и в любых наших клубах. Совершенно очевидно, что нам нужно растить смену, чтобы были у нас футболисты не просто классные, а чтобы они были патриотами, тогда и результаты будут впечатляющие. 

Сергій СУЛИМ: На жаль, якщо порівняти нинішню Україну з радянською, як влада турбується про молоде покоління, про його здоров’я, на жаль, порівняння не на користь нинішньої України, в якій з будинків піонерів наробили банків, такі жахливі приклади можна побачити. 

СЛУХАЧ: Добрий день. Борислав, Дніпропетровщина. Була пропозиція вашого попередника Арсенія Яценюка щодо того, щоб піти шляхом Ізраїлю: там якщо якийсь депутат голосує, інформація зчитується з пальця, що це той самий народний депутат. Щоб в нас не голосував один депутат за сто своїх колег. І питання: що ви особисто думаєте зробити, щоб посещаемость народними депутатами засідань Верховної Ради покращилася, і щоб народні депутати більше працювали в округах? У нас на Дніпропетровщині роками не можна побачити депутата на окрузі. 

Володимир ЛИТВИН: Я вам дякую за запитання. Відповідь могла би бути такою короткою: не сипте мені сіль на рани. Ви ж прекрасно розумієте, що я як ніхто зацікавлений в тому, щоб депутати виконували свої функції, і щоб люди бачили, що вони персонально приймають рішення щодо тих чи інших законів. Це перше. Що я в цьому плані збираюсь зробити? Я можу лише сказати, що система, яка була впроваджена, призвела до того, що в нас зразу навчилися обманювати систему. Ви знаєте, що для того, щоб вивільнити руку, депутату достатньо підставити мобільний телефон, і система одразу спрацьовує, а в нього всі інші руки… двоє рук залишаються вільними, і він може голосувати за своїх колег. Ну, ніхто ж не думав, що депутати додумуються до такого. 

Моя пропозиція проста, але вона, на жаль, не знаходить підтримки в депутатському корпусі: встановити турнікет, щоб депутат міг зайти в залу, маючи відповідну картку, а коли він виходить з зали, то повинен винести з собою картку. Цілком очевидно, що це найдешевший спосіб, і кожен депутат вимушений буде голосувати виключно за себе. В іншому випадку депутат не зможе проголосувати за нього, бо система аж ніяк не спрацює. 

І остання пропозиція, яка зводиться до того, що треба, щоб система зчитувала роговицю ока і обличчя депутата, але для цього потрібні чималенькі кошти.

Сергій СУЛИМ: І запитання на електронну скриньку прийшло від Миколи: «Чи продають в буфеті Верховної Ради алкоголь, і як ви дивитесь на те, що люди вживають алкоголь в робочий час?»

Володимир ЛИТВИН: Ви знаєте, негативно, що в робочий час, але покажіть мені хоча б одну людину, яка б в свій час не вживала алкоголь. 

Сергій СУЛИМ: На робочому місці?

Володимир ЛИТВИН: Ні, я маю на увазі в позаробочому місці. А те, що на роботі, я негативно до цього відношусь. Разом з тим я повинен визнати, що, на превеликий жаль, в буфетах Верховної Ради поки що продаються алкогольні напої. 

Сергій СУЛИМ: Ну що ж, на цьому завершимо нашу програму. З нами був Володимир Литвин, голова Верховної Ради України. 

Програма «Від першої особи»

радіо «Ера» від 18 травня 2009 року