ЛЬВІВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ
П'ятниця, 29.03.2024, 16:53
Меню сайту

Категорії каталогу
Наші статті [119]
Статті ЛОО НП

Форма входу

Пошук

Корисні посилання

Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Наші статті » Наші статті

Від Бога його пісня

Швидко летить час. Змінюється все навколо... Змінюються пори року, декорації, люди... Немов пісок у пісочному годиннику пересипаються дні нашого життя.

Хтось виростає, хтось старіє. Появляються нові особистості...кануть в небувале спогади. Єдине, що залишається вічним – пам'ять. Пам'ятаємо щось добре та особливе. Пам'ятаємо когось світлого та щирого.

28 травня минає 11 років як на естрадному небозводі померкла зоря таланту відомого українського композитора і виконавця, народного артиста України, лідера ВІА "Ватра”  Ігоря Білозіра.

Серед сіризни буднів на зламі 70-80-х років минулого століття враз спалахнула Ігорева пісня, завирувала його "Ватра”, увібравши в себе саму українську сутність, надавши українській пісні сучасного, стильного й вишуканого звучання.

Народився Ігор Білозір у родині колишнього церковного диригента. Закінчив музичну школу у рідному Радехові, а потім – композиторське відділення Львівської консерваторії.

В цей час Ігореві хотілося жити і творити, творити і жити. Тому веселому молодіжному ансамблю „Ритми Карпат”, який створили хлопці з автобусного заводу, судилося стати шанованою „Ватрою”. Перший репертуар включав народні пісні, а також те, що писав Ігор Білозір – на той час самодіяльний композитор.

У 1980 році актор Юрко Брилинський звів Ігоря з Богданом Стельмахом. Так до Білозіра волею долі потрапили тексти, які призначалися для трагічно загиблого Володимира Івасюка. Поет Богдан Стельмах працював з Ігорем Білозіром п’ять років. Взаєморозуміння мали надзвичайно глибоке, адже не лише Білозір творив пісні на його слова, а й Стельмаху доводилося писати вірші до вже готової мелодії. У тандемі із Богданом Стельмахом Ігор Білозір написав чи не найвідоміші свої пісні «Пшеничне перевесло», «Світлиця», «Перший сніг». Вони разом намагалися оспівувати теми, важливі для кожного українця. Спочатку митці ставили собі завдання – потім народжували твір. Так з’явилися пісні про родину, материнську світлицю, весільний марш. Ця сила спільної творчості ставала вогнем. До її світла та тепла, наче до ватри, горнулися шанувальники.

Хоча й тепер не всі знають, що доробок маестро становлять не лише десятки суперпопулярних пісень та обробок народних мелодій, є в ньому і ще незаспівані пісні, музика до низки вистав Львівського національного театру імені Марії Заньковецької, чимало інструментальної музики, до якої композитор усе частіше звертався в останні роки життя.

Та не знав він, скільки пісень ще напише... кожного дня писав все нові мелодії, нові акорди звучали вдень і вночі. Немов боявся не встигнути. Хотів залишити після себе добрий слід на землі, добру згадку. І таки залишив!!! Що може бути кращим за пісню?! За українську, рідну, за таку, в якій весь наш народ, вся наша історія, вся Україна.

Можна скільки завгодно говорити про те, чи дійсно Ігор Білозір був талановитою людиною, чи дійсно він зумів залишити по собі щось цінне, щось, що житиме в пам’яті людей і після його відходу. Щодо будь-якого митця, як відомо, можна сперечатися, чи є він насправді митцем. І, може, інколи навіть потрібно. Але в даному випадку факт говорить сам за себе, і сперечатися з ним немає потреби. Він жив так, як писав, а писав так, як жив.

 

Христина Щур

прес-секретар Львівської

обласної організації

Народної Партії

Категорія: Наші статті | Додав: narodnalviv (25.05.2011) | Автор: Христина Щур
Переглядів: 943
Copyright ЛОО Народної Партії © 2024