Коли між собою поєднуються язичницькі традиції і цивілізація, людина і природа, реальне та міфічне – тоді ж приходить свято Івана Купала. Воно огорнуте тисячами легенд і вірувань, що досі не втрачають своєї актуальності. Щоправда, якщо раніше наші предки стрибали через вогонь, шукали цвіт папороті і ворожили, серйозно сприймаючи все, що відбувається, то тепер молоді хлопці і дівчата радше всі ці традиції здійснюють задля власної розваги та забави, не розуміючи який глибокий смисл несуть в собі купальські ритуали.

      За словами історика-етнографа, члена Народної партії Романа Кльофи, Купалом у давні часи називали бога літнього сонцестояння, покровителя шлюбу, кохання, продовження роду. Адже слово „купа” походить від слова „вкупі”, тобто поєднання двох людей – чоловіка і жінки. Вже дещо забута нами і Марена – зла сила, яка сіє хвороби і смерть. Цей день також був її днем і вона в ніч на Івана Купала творила свої злі справи.

     Не одні серця в цей вечір Купало поєднував навіки, і не одній дівчині підказував, що на неї чекає цього року. Молоденькі україночки знали це, а тому готувалися до ночі Івана Купала заздалегідь – плели вінки з різних польових квітів і пускали їх на воду. Якщо вінок плив рівно за водою – слід чекати сватів, якщо крутився на місці – весілля цього року не буде. До якого берега припливав, звідти і наречений прийде.

     Хлопці ж намагалися спіймати вінки дівчат. І кому це вдавалося – той міг очікувати на взаємність дівчини.

     Як розповідає Роман Кльофа, після цього юнаки та юнки розпалювали величезний вогонь – ватру. Чим більшим і вищим він був, тим веселіша компанія збиралася навколо нього. Всі бралися за руки і співали пісень. А потім перестрибували через цей вогонь. Адже він вважався чудодійним – додавав сили та енергії. Цих вогнів ніхто не гасив, вони мали самі дотліти до кінця.

     Однак найбільш оповитий легендами та міфами цвіт папороті. За переказами, на цій рослинці квітки розпускаються лише в ніч на Івана Купала, опівночі і відразу ж опадають. А кому пощасливиться побачити цей цвіт, тому буде вдаватися все – і у роботі і в коханні. Щоправда, за словами Романа Кльофи, зробити це не так вже й просто. Адже папороть охороняють злі сили і не підпускають до цвіту нікого. Однак, ті сміливці, яким вдалося здобути талісман квітки, поділилися рецептом успіху. До поміченого завчасно куща папороті потрібно вирушати звечора. Потім довкола рослини треба розстелити скатертину, покроплену свяченою водою 12 разів і намалювати навколо себе коло свяченим ножем. За межі цього кола чорти не доберуться. Але страху все одно наганятимуть – перетворюватимуться у диких звірів, видаватимуть різні страшні звуки тощо. О 12.00 год. папороть розцвітає і тієї ж миті відцвітає, квітка осипається на скатертину, яку відразу ж треба згорнути і сховати. А потім швидко бігти, не озираючись. За спиною відбувається ще гірше, ніж у фільмі жахів, злі силі роблять все для того, щоб повернути квітку. І в більшості випадків їм це вдається. Принаймні не було ще нікого, хто прийшов із славнозвісним цвітом папороті цілим і неушкодженим.

     Загалом, в ніч на Івана Купала не лише цвіт папороті шукали. А й іншу лікувальну травичку, яка в цей день набувала особливої сили – могла оздоровлювати, лікувати, приворожувати.

     У наш час про Івана Купала також не забувають, особливо у Карпатських селах. Так, цьогоріч купальську ніч проведуть в с. Нижнє Синєвидне, що у Сколівському районі,  на Львівщині. В цей вечір також шукатимуть папороть, стрибатимуть через ватру і пускатимуть вінки на воду. Однак крім старовинних традицій, розважатимуться і за допомогою сучасних гулянь: театралізованих дійств, феєрверків, козацьких забав, туристичних походів, фаєр-шоу, боді-артів тощо.

     Гроші вилучені зі свята пожертвують на операцію від глухоти Юрчика та Софійки, що проживають у Сокальському районі.

     До свята також долучиться і молодь з Сколівської районної організації Народної Партії.

     „У нас гарна лісиста місцевість. Тому кожного року тут проводяться різноманітні заходи і розваги в ніч на Івана Купала. Вогні горять до самого ранку. І мене це дуже тішить. Адже традиція святкування купальської ночі – українська за своєю суттю. А нам тепер дуже треба дбати про свою національну ідентичність” – вважає голова Сколівської районної організації Народної Партії Юрій Томашевський.

     Однак навіть, якщо ви не святкуватимете ніч Івана Купала, не полінуйтеся прокинутися із самого досвіта, щоб помилуватися тим, як купається сонце. Видовище неперевершене і незабутнє, тим більше, що трапляється воно лише раз у рік.