„Як це прапор України на Говерлі є, а прапора Народної Партії там не має?!” – висловився голова Сихівської районної організації Народної Партії м. Львова Петро Степаненко, на одній із невеличкий нарад Львівської обласної організації Народної Партії. „Потрібно виправляти цю ситуацію” – додали інші члени партії і вирішили відразу ж за сприятливих вихідних днів і погодних умов податися на найвищу гору  України.

Весняна тепла погода не заставила довго чекати. І перші числа травня надихнули на цей наполовину авто- на половину піший хід. Їхати зголосилося п’ятеро людей – всі члени Народної Партії. Тобто однієї автівки було достатньо. Набрали з собою їжі, теплого і не дуже одягу і про гарний настрій також не забули. Адже попереду крім Говерли, ще й незабутні Карпатські краєвиди.

Наш маршрут пролягав через мальовниче Яремче та Ворохту. Зупинялися для того, щоб зафіксувати на фотоплівці найбільш вражаючі моменти. Хотілося  взяти з собою трошки цього свіжого гірського повітря, дикої зеленої природи та цікавих гуцульських звичаїв. І саме через ці лише позитивні враження наша дорога пройшла так швидко, що ми й не зоглянулися як перед нами постала славнозвісна вершина.

Чому саме „Говерла”

Чому гора названа незрозумілим для української мови словом „Говерла”? Мало хто задумується. Хоча з цього приводу існує досить багато легенд. Так одна з них розповідає, що угорський барон Янош Нодь довідався, що ніхто ще не підкорював найвищої карпатської гори і вирішив першим зійти на вершину. Він взяв з собою ще двадцятьох слуг і подався у досить далеку дорогу. Лише за місяць він дійшов до підніжжя гори. Там і розкинули табір, залишивши трьох людей. Всі інші подалися вгору. Погода їм сприяла, небо було безхмарне, а сонце ясно світило. Всі були так натхненні мрією дістатися вершини, що й не помітили, як тепла погода перетворилася на холодну і влітку почав падати сніг та почалася страшна буря. Всі слуги з переляку почали повертатися назад. До табору дійшла лише третина. Вони повторювали „говерла”, що по-мадярськи означає „сніжна гора”.

Існує й інша легенда – дуже романтична. Вона розповідає про те, що в одному карпатському селі жив хлопець на ім’я Прут. Одного разу він заблукав у горах, де і зустрівся з дівчиною Говерлою. Вони покохали один одного. Але батько Говерли, який був гірським царем заборонив дівчині бачитися з простим сільським юнаком. Щоб вона часом не пішла на зустріч до хлопця він закрив її у кімнаті і за допомогою чарів перетворив на високу гору. Прут довго шукав кохану. Аж поки один старий пастух не порадив йому йти на вершину гори. Якщо він встигне дійти туди до сходу сонця, то гора знову стане його коханою. Хлопець продирався крізь хащі, обходив потічки. Але не встиг… З відчаю він сів та гірко заплакав. З його сліз і утворилася річка Прут…

Вперед до вершини, вперед до мети…

 Тим часом народники вражені краєвидами гірської місцевості, розкинули палатку біля підніжжя вершини, бо вже вечоріло. Охочих піднятися на Говерлу виявилося доволі багато, тому ночівля була дещо шумною. Але чисте карпатське повітря взяло верх і невдовзі всі таки поснули. Однак, як то кажуть, ні світ, ні зоря прокинулися, з хорошим настроєм і свіжими силами. Попереду чекала довга і виснажлива дорога.

 Народники рушили вузькою ґрунтовною дорогою, яка круто піднімалася вверх. Погода була сприятливою – теплою та сонячною. Час від часу зупинялися на галявині відпочити. Адже вгору потрібно підніматися близько 3 кілометрів.

Краєвиди просто вражали і нікого не залишали байдужим. Бентежило лише те, що чим вище ми піднімалися вгору, тим сильнішим ставав вітер. Але вже зовсім недалечко замайорів прапор України – це означало, що Говерлу ми таки покорили. Гора зустріла нас непривітно, холодно і по-зимовому. Адже навколо лежали кучугури снігу, які навіть влітку не зникають. Вітер був настільки сильним, що здавалося зараз знесе тебе вниз. Однак настрій все одно залишався весняним. З криками: „Ура”, народники відкоркували шампанське, заспівали гімн України та зробили те ради чого і подолали всю цю дорогу – підняли прапор Народної Партії.

Карпати, як на долоні

Говерла є однією з вершин високогірного хребта Чорногора. Її висота 2061 метр над рівнем моря. Тому маршрут на вершину теж доволі довгий – 10 кілометрів. Обабіч Говерли розташоване озеро Несамовите та витоки річки Прут. Найвища вершина України складається з пісковиків та конгломератів, вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами і навіть кам’яними осипами.

 Вершина гори – це невеличкий плаский майданчик. Але саме з цього майданчика можна побачити дуже красиві краєвиди – увесь чорногорський хребет, що простягається звідси на південний схід. Комбінація зелених і синіх відтінків, безліч гірських селищ, струмочків, озер, стежечок, що губляться в лісистих схилах – всі ці краєвиди відкриваються на Говерлі, створюючи в сукупності просто неземну картину живої природи.

Повернення: від зими до весни

На Говерлі можна побути напевно півгодини. Потім вершина починає виганяти щойно прибулих сильним вітром, снігом чи навіть градом. Цього разу у дію гора пустила град, тому народники почали повертатися назад з цього куточка дикої природи до звиклої цивілізації. Спускатися було важче ніж підніматися, але дорога йшла набагато швидше. Адже вітер став лагіднішим і сонце привітнішим.

Всі були вражені, такої краси не бачив ще ніхто, стільки свіжого гірського повітря ще ніхто ніколи не вдихав. Тому задоволені були усі. Але найголовніше те, що тепер про сходження на Говерлу сповіщатиме не лише прапор України, тризуб та інші символи, а й прапор Народної Партії.