Прийшла весна, а це означає, що незадового розпочнеться врожайна компанія та польові роботи. Саме від того, як вони пройдуть залежатиме насамперед те, чи буде на нашому столі хліб і до хліба, чи не зростуть ціни на продукти харчування і чи нарешті запрацює та сторона економіки, яка стосується аграрного сектору. Адже зараз сільське господарство в Україні знаходиться у край важкому стані. Постійне недофінасування, неприбутковість та відсутність відпрацьованої інфраструктури призвели до того, що картоплю і навіть наш національний продукт сало ми змушенні привозити з-за кордону. В якому стані перебуває зараз аграрний сектор, і як боротися із тими проблемами, які постали перед сільським господарством – відповіді на ці та інші запитання дає заступник директора регіонального аграрного центру „Шувар”, голова Львівської міської організації Народної Партії Іван Стефанишин.   

     1. Як економічна криза вплинула на аграрний сектор?

Виходячи із статистичних даних, економічна криза вплинула менше на аграрний сектор, порівняно з іншими народними галузями. За 2009 рік немає спаду у виробництві валової продукції. Однак якщо проаналізувати глибше, то і економічна криза, і заниження тарифного захисту українського виробника, і вступ України в СОТ, і недофінансування сільського господарства з боку уряду зараз ставить перед загрозою врожайну кампанію. Вже зараз виникають проблеми із пальним. Це свідчить про те, що цей рік таки буде важким у фінансовому плані. Хоча погодні умови навпаки сприяють.

      2. Зараз спостерігаємо значне підвищення цін на продукти харчування. Чим це зумовлено?

     По-перше, розвалилася цукрова галузь. Площі посівів цукрових буряків зменшилася до 267 тис гектарів. Відтак ми не можемо забезпечити цукром нашого споживача. Із держави, яка експортувала цукор, Україна перетворилася у державу, яка імпортує цукор. Теж саме відбувається і з молочною галуззю. У нас зараз є молочний дефіцит, і якщо нічого не зміниться, то через кілька років молока в Україні просто не буде. Звісно, це вплинуло на цінову політику. Крім того, є певні проблеми із зерном. На сьогодні запасу зерна на 20% менше, порівняно з минулим роком. І якщо врахувати ще й те, що валовий збір його зменшився на 13%, то ми найближчим часом можемо очікувати  і підвищення цін на хліб.

     3. А от щодо поширеного зараз імпорту картоплі, яка завжди мала непоганий урожай в Україні. Невже це свідчить про те, що у нас крім молочного, м’ясного, цукрового дефіциту, ще й картопляний дефіцит?

      Так, на жаль, зараз картоплю до України привозять з Африки, Бельгії  та інших країн. І хочу зазначити, що якість цієї картоплі не на найвищому рівні. Однак на ціну це не впливає. Навпаки у нас ця картопля дорожча, ніж у країнах Євросоюзу. Наприклад в Німеччині за 5 кг. картоплі потрібно викласти 1.20 євро, це приблизно 2.42-2.50 грн. Тим часом та ж сама картопля у нас може коштувати 5-6 грн. Це при тому, що в Україні виробляється близько 19 млн.  тон картоплі – достатня кількість, щоб забезпечити наше населення. Але через те, що 98% картоплі виробляють у приватному секторі, на ринку її немає – вона закопана на зимове зберігання. Тобто картоплі у нашій країні є достатньо, але на ринку її нема. У зв’язку з цим ціна її на сьогодні перевищила 3 гривні.

      4. А яка ситуація із тваринництвом?

     Галузь тваринництва у нас практично не розвивається, тому що державна політика зовсім не спрямована на її розвиток. Тваринництво вимагає інвестування великих коштів, для того, щоб закупити нову техніку, поголів’я худоби, можливо навіть з-за кордону, як це робить Росія. Росія сьогодні закупила поголів’я худоби у Європі, Австралії, Новій Зеландії. Достойним прикладом для нас також може бути і Білорусія. У цій країні вкладають величезні кошти для розвитку галузі тваринництва, переобладнання приміщень, впровадження нових технологій. У нас же через недостатнє фінансування система управління фактично не працює. Її працівники не мають можливості бувати на місцях, вивчати досвід іноземних країн або хоча б країн СНД, а тому і маємо відповідний результат. Може навіть дійти до того що ще рік, два і ми не зможемо забезпечити українців м’ясною продукцією. Вже зараз у нашій країні лише 8% відсотків господарств займаються свинарством, 6% -яловичиною. Це дуже і дуже мало, а відтак виникає запитання звідки у нас стільки ковбаси і з чого вона зроблена!?

      5. Тобто можна зробити висновок, що м’ясна продукція у нас не якісна?

      Так, і не тільки м’ясна продукція. Сьогодні взагалі велике зловживання з якістю продукції. В молочній галузі використовуються різноманітні наповнювачі, пальмова олія і так дальше. Тому молоко вже важко назвати молоком, це радше молочний напій. У масло додають рослинні компоненти, що мало би маркуватися. Але в нас питання з маркуванням не вирішене. Досі точаться суперечки щодо потрібності маркування продукції про вміст у ній ГМО. Всі ці факти свідчать про те, що Україна не захищає ні власного товаровиробника, ні власного споживача.

     6. Як виправити таку ситуацію? Що потрібно зробити для того, аби ми зуміли повністю використати наш земельний і врожайний потенціал?

     Нам зараз не вистачає такого бізнесу, який був би направлений на розвиток структури ринку – це заготівля, зберігання та реалізація. Ця ніша зараз незаповнена, сучасний виробник не має можливості продати свої товари. Якщо взяти Львівський регіон, то тут молока продається 6-8% від виробленого, картоплі – 11%, овочів - 23%. А куди дівається решта?! Продається через стихійні ринки на вулиці, роздається родичам і близьким, але найбільше псується. Тобто з 19 млн. тон – 20% картоплі на Україні пропадає. А це величезна кількість.

     7. Чому сільське господарство завжди вважали невигідним бізнесом. Що, на вашу думку, потрібно зробити для того, щоб зробити його прибутковим?

     В принципі, якщо подивитися по цінах на сільськогосподарські товари, то вони досить високі. А тому задається, що і селянин мав би відповідно заробляти. Але саме через те, що наш аграрний сектор зовсім неструктуризований, товаровиробник, тобто селянин, реалізує свою продукцію за копійки. А далі ланцюжок такий: переробка і торгівля, які маючи 25-30% націнки вже отримують непогані прибутки. Щоб вирішити цю проблему, потрібно економічними важелями впливу врегулювати питання однакової участі та окупності всіх цих ланок від виробника до реалізації.  

8. Що потрібно зробити державі, аби покращити ситуацію із сільським господарством?

    Держава має звернути увагу на найбільшу проблему в аграрному секторі – низький технологічний рівень. Тому що, якщо взяти картоплю, молоко, овочі – це продукти досить складні і затратні для переробки і їх немає де переробляти. Таким чином, затрати на виробництво йдуть, а повернення цих затрат через продаж немає. І це має стати предметом державних програм й інших заходів, які проводяться в уряді, щоб можна було зрушити цю проблему. Тому що не вирішено питання ні з оплатою праці, ні з розвитком сільської території, ні з ефективним і достатнім фінансуванням. Наприклад у Львівській області за 2009 рік 50 млн. грн.. недофінансовано, а ті кошти, які поступили направлені на розвиток виробництва, яке фактично посилює проблему нереалізації продукції. Тому що виникає такий парадокс: чим більше виробиш, тим більше матимеш втрат.

9. Наскільки зараз є ефективними фермерські господарства?

       На Львівщині маючи більше 5% землі від загальної кількості, фермери виробляють 4%. Ці цифри говорять більше за слова. Зараз кількість фермерських господарств почала різко скорочуватися внаслідок фінансової та кваліфікаційної нестачі. Відтак залишаються ті люди, які мають добрий досвід і ефективне виробництво, але їх є зовсім мало. Також зараз йдеться і про створення кооперативів. Хоча я вважаю, що створення кооперативів без майна, це утопія. Адже не може існувати господарство без елементарних умов для виробництва і переробки продукції хоча би на первинному рівні. Кооперативи є у Канаді, у Європейських державах. Але вони почали розвиватися тут ще у 20-х рр. І від того часу до сьогодні вони набули значних важелів розвитку, зараз вони впливають на формування політики щодо аграрного сектору. А ми хочемо отак з нічого, по-суті на рівному місці створити кооперативи. Практично перед тим розваливши такі кооперативи, які називалися колгоспами. Тоді потрібно було в процесі аграрної реформи трансформувати їх, наприклад, забравши ідеологічне начало, але не нищити мільярдну матеріально-технічну базу, як це зробили ми.

10. Чи позитивним моментом для України став її вступ у СОТ?

      Я б сказав так, що при вступі в СОТ, усі негативи, які були в нашій державі, відразу вилізли на поверхню. Насамперед це те, що Україна не захищає власного товаровиробника. А тому зараз відбувається таке засилля імпорту продукції не найкращої якості. Звісно це добре, що ми вступили у Світову організацію торгівлі. Але нам тепер потрібно йти в ногу з тими країнами, з якими ми співпрацюємо. Тобто постійно розвивати свою економіку. Адже наївно думати, що всі іноземні країни дбатимуть про те, щоб наша держава розвивалася. Вони думають насамперед про власні прибутки. А ми, чим слабшою країною будемо, тим більше перетворюватимемося в державу, куди скидатимуть всю неякісну продукцію, відходи, які виробляють в Європі, через те, що так прописано в договорах, які існують.

11. Слухаючи вас, можна дійти такого висновку, що те, що стосується аграрного сектору, у нас зовсім неорганізоване, неструктуризоване, нез’ясоване. Тобто відбувається повний безлад і хаос. Як нам далі з цим бути?

      Чому ми так погано живемо? Бо такі самі проблеми, які є у сільському господарстві, є і у інших сферах.  Тому для того, аби покращити наше життя, потрібно насамперед створити правильні закони, які всі, незалежно від свого статусу і рангу, мають дотримуватися і за недотримання яких, кожен повинен нести абсолютну відповідальність. І по-друге, потрібно визначитися куди, яким шляхом Україна повинна далі йти.

Прес-служба Львівської обласної організації

Народної Партії