Повені насторожили усе людство

– Василю Серафимовичу, розкажіть, чим займається ваше управління

– Практично у кожній області є своє управління водного господарства, яке підпорядковується Держводгоспу України. Львівське управління є одне з найбільших в країні. Наша область знаходиться у зоні перезволоження і ми маємо на балансі понад 530 га осушених і перезволожених земель, великий комплекс протиповеневих гідротехнічних споруд, які повинні захищати від затоплень населені пункти і сільськогосподарські угіддя Львівщини. Довжина побудованих дамб області становить 670 км, а це найбільше у країні. До протиповеневих споруд входить велика кількість перепадів, бистротоків, берегоукріплень, 14 насосних станцій, які відкачують воду при загрозі підтоплення населених пунктів і сільськогосподарських угідь.

Наше управління здійснює експлуатацію державної меліоративної мережі та забезпечує протиповеневий захист населених пунктів і угідь, дбаючи також про збереження і відтворення водних ресурсів.

По кожному з цих пунктів розроблена окрема програма, згідно якої здійснюється фінансування. Однак сказати, що кошти нам виділяють у повному обсязі, не можу.

Існує ще й проблема меліорованих земель, які перебувають на балансі сільських рад. На ці землі мали б виділятися кошти з бюджетів органів місцевого самоврядування. Але вони, звичайно, таких коштів не мають. А тому я є прихильником того, що весь водогосподарський комплекс повинен бути переданий нам. І хоча це питання мусується вже близько п’яти років, та наразі не вирішується.

– Як ви охарактеризуєте ситуацію з цьогорічними повенями?

– Ми бачимо, що робиться сьогодні в світі. З кожним роком завдання захисту людей від стихії не спрощується, а тільки ускладнюється. Окрім пожеж і буревіїв, протиповеневий захист є дуже актуальним, бо насторожує усю планету. Бачимо, що було у Європі і Китаї, а у наших сусідів у Польщі ситуація взагалі була катастрофічною.

Сьогодні ми маємо повну статистику за всі роки, коли були повені. Повень 2008 року захопила практично весь басейн Дністра. І якраз 2008 року всі споруди у Львівській області спрацювали добре. Слава Богу, у нас не було жертв, як у Івано-Франківську і Чернівцях, де загинуло кілька людей.

А якби не наш протиповеневий комплекс, наслідки були б набагато катастрофічнішими. Ми до цього питання дуже давно готувалися, бо через Львівську область проходить великий європейський вододіл і є чотири річкових басейни – Дністра, Західного Бугу, Дніпра (в який впадає Стир) та Сяну. Це дуже велика кількість водних об’єктів як для однієї області. Одних лише ставків у нас налічується 2 960.

У радянські часи було розроблено схему протиповеневого захисту басейна Дністра. Але вона була надто затратною, адже перекачка надлишкової води мала здійснюватися насосними станціями. Тоді наше управлінням доручило нашому інституту Львівдіпроводгосп розробити принципово нову схему протиповеневого захисту. Ця схема була розроблена в 1998-2001 роках.

Найбільшою проблемою було те, що гірські річки Бистриця, Тисмениця та Верещиця впадають у Дністер у одному місці, біля Тершакова. І тому тут була завжди проблема з підтопленням. Існували дамби, але вони водночас стискали русло ріки. Рівень води піднімався, виникала загроза переливу води. А якщо вода пішла вище дамби, як правило, йде розмив дамби. 

«Гідроакумулятор» на 50 млн кубів води

– Яким є принцип дії нової схеми?

– Було застосовано принципово нову схему захисту від таких випадків. На території Городоцького, Самбірського і частині Миколаївського району ми відвели землі для акумуляції паводкової води – тимчасової заплави «Тершаків». Все дуже просто – щоб забрати частину води у час пік, розвантаживши міждамбовий простір, треба тимчасово акумулювати цю воду на площах, які не зайняті населеними пунктами. Тим самим ми суттєво полегшимо напругу у районах, селах і навіть областях, які знаходяться нижче течії.

Суть полягає у тому, що рівень води піднімається лише до певної відмітки, де є переливна споруда. Вона на півметра є нижчою від верху дамби. І коли вода піднімається, вона починає витікати через цю споруду (це гребінь дамби, укріплений каменем-негабаритом), самостійно заповнюючи акумулюючі ємкості. Загалом, територія «Тершакова» вміщає 50 млн куб води. І, що важливо, перекачувати воду не треба. А само село Тершаків зі всіх сторін огороджено дамбами. У минулому році ця ємність була закінчена. Тепер униз по течії Дністра у часи піку надлишкової води у Миколаївський і Жидачівський райони потрапить на 50 млн куб менше. Бо вона роззілється раніше.

– Як зарекомендувала ця система на практиці?

– Відмінно. Про цей проект стало відомо керівництву держави. Нам вдалося пояснити, що це наша стратегічна лінія. І тепер вона вже фінансується. Раніше кошти на це виділялися незначні. Але після 2008 року ми таки закінчили цей проект. А це означає, що у пік припливу води у самому Жидачеві, де Стрий впадає у Дністер рівень води буде нижчим на 30 %, або на 60 см.

Після того як ми закінчимо усі три заплановані гідроакумулюючі водойми, рівень води можна буде зменшити в ріст людини, на 1 метр 60 сантиметрів. Ми крім того ще й зменшимо рівень води у Чернівецькій, Івано-Франківській областях і Республіці Молдова. Це знають у державі і я цей проект захищав на всіх рівнях. Тому його фінансування йде фактично за рахунок сусідніх областей, які виділяють нам по максимуму.

– На якій стадії зараз ці роботи?

– Тепер будуємо водойму «Чайковичі» на 55 млн куб, закінчити її маємо цього року. За радянських часів тут частково було насипано дамби. Торік ми зробили 30 відсотків від об’ємів робіт. Було проведено тендер, вибрано солідного підрядчика – холдинг «ЛТД», солідна, потужна фірма з Києва, яка працювала у Івано-Франківську і дуже добре себе зарекомендувала. Цього року виділено на роботи 30 млн грн. і об’єкт плануємо закінчити.

На третю водойму «Мости» готуємо проектну документації, цього року плануємо виконати половину робіт. Торік на цьому об’єкті була створена дирекція під інвестиційні кошти 50 млн. євро, виділених ЄС. Ця інвестиція вже працює, хоча свого часу її критикували. Я вважаю, якщо залучаються протиповеневі кошти – це є дуже великим позитивом. Думаю, за місяць-два почнемо працювати.

Загалом, «Тершаків», «Мости, і Чайковичі зможуть акумулювати до 162 млн кубів води.

– Куди потім іде ця вода?

– Це буде тимчасове затоплення, яке триватиме 7-12 днів. У нас, як правило, дощі більше тижня не йдуть. Коли паводок пройде, рівень у Дністрі починає спадати. Клапан, який автоматично спрацьовував при великій воді і тримав воду у заплаві, піднімається і вода починає спадати, повертатися у річку. Жодних насосів – все просто. Як казали наші предки, вся мудрість у простоті.

Влаштовані ці тимчасові заплави переважно на торф’яниках, населених пунктів близько немає. Крім цього це корисно для землі, адже вода йде з великим вмістом найродючішого шару ґрунту – гумусу. Після того трави ростуть ще краще, без жодної хімії, що дуже добре для худоби. У нас у області збереглися навіть австрійські споруди, якими колись люди перекривали русла річок і спеціально затоплювали пойму.

Будівництво цих схем захисту є нашим стратегічним напрямком, а вже далі будемо вирішували локальні проблеми, зокрема, проводити реконструкцію дамб. Хочу наголосити на хорошому, у порівнянні з минулими роками, фінансуванні, коли нам на область виділяли мізерні кошти 5-7 млн. максимум 10 млн. грн.

– Які є локальні проблеми у області?

– Маємо проблеми у Самбірському, Старосамбірському районах, де треба стабілізувати русло річок. Проблемою є те, що вода вимиває гравій і зносить його по течії, після чого оголяються опори мостів, що загрожує їхній руйнації. Є річки у Стрийському районі, які загрожують автомобільним шляхам. Але це вже локальні проблеми які вирішуються окремими проектами.

Головне, що вже сьогодні ця акумуляція спрацювала. Вперше за всі роки великих проблем не було, хіба локальні. Є проблеми рівнинної річки Західний Буг, проблеми Сокальської зони, де були шахтні виробки, які дали осадку ґрунту, створюючи заглибини 3-4 метри. Ми ці проблеми локально будемо вирішувати. Загалом розроблена державна цільова програма протиповеневого захисту в басейнах річок Дністер, Прут та Сірець, яка 2008 року була затверджена. На увесь комплекс робіт Львівська область отримає близько 5 млрд грн..

Як зекономити гроші на повенях

– Якими ще перспективними напрямками роботи займається ваше управління?

– Це питання будівництва невеликих акумулючих водойм для використання їх для міні-ГЕС. Цей напрям має великий потенціал. Наприклад, у Турківському районі у Яворі за допомогою інвестицій з Вінниці відроджено стару закинуту міні-ГЕС яка тепер працює і виробляє електрику.

А піонером у цьому напрямку є Закарпаття, яке активно співпрацює з сусідами-угорцями отримуючи закордонні інвестиції. Там також розроблена і діє автоматизована система «АІС -Тиса». Зараз готується до розробки така ж система «АІС-Дністер», басейн якого проходить через 7 областей.

Ця попереджувальна система керується через супутник і зв’язана з метеослужбою. З її допомогою можна за 5-7 днів зробити прогноз, в якій точці, у якому населеному пункті який буде рівень води. Таким чином можна буде попередити населення і заздалегідь приймати рішення щодо евакуації або створення додаткових берегоукріплюючих споруд. Повені тепер дають знати постійно і людство повинно бути готовим до цієї проблеми.

– Чи можна у грошовому еквіваленті оцінити ефективність здійснених робіт?

– Раніше нам важко було доводити потребу цих робіт. Але недавно усі стали свідками, якими жахливими були наслідки затоплення у Європі. Сьогодні на прикладі нашої і Закарпатської областей можна сказати, що гроші вкладені у протиповеневі роботи повернулися сторицею. Попереджувати наслідки набагато дешевше, ніж проводити ліквідаційні заходи. Навіть, порівнявши повінь у Закарпатті 2001 і 2008 року, відчутно десятки млн грн. економії.

Незабаром і по цьогорічній повені ми будемо підбивати підсумки і спокійно доведемо, що все спрацювало, бо ні в одному місці у нас дамбу не прорвало, там де раніше були переливи. А як закінчимо усі три гідроакумулюючі водойми – це буде взагалі грандіозно для області і для сусідніх областей, які лежать нижче за руслом Дністра. 

Золото це лише камінчики, а вода – життя

– Віднедавна ви займаєтеся і програмою водопостачання населених пунктів, які труднощі виникають при цьому?

– Ми маємо дуже багато населених пунктів у області, де вода непридатна до вживання. Зокрема, у Сокальській зоні, ще були шахтні виробітки. Є й малозабезпечені населені пункти у Жовківському районі. Якщо говорити про програму забезпечення водою сільських населених пунктів, то можливості держави з її фінансування є меншими.

А торік непередбачено дали кошти по депресійних лійках. Йдеться зокрема, про людей, які користуються привізною водою. Але якщо говорити відверто, то ця проблема ніколи не була нашою. Це проблема «Львівводоканалу» і я би з радістю передав би ці роботи їм. Адже в ряді районів – Жовківському, Стрийському, Перемишлянському, Золочівському – є центральні водозабори, які забирають воду на Львів. Але якщо забирають воду на місто, то в цих населених пунктах з колодязів щезає вода. І це є проблемою «Львівводоканалу», який за це бере плату. І це вічна проблема.

Але в кінці року Кабмін прийняв вольове рішення, а рішення не обговорюється. Було сказано, що ми єдина структура, яка може робити цю роботу. І нам кинули ці гроші, але тепер маю трохи неприємностей. Але завдання було поставлено і відступати нікуди. Сама робота вести воду в села це для нас не нова. Ми мусіли розвернути цю роботу.

Я відразу звернувся до «Львіводоканалу» за необхідною інформацією. Обласна рада надала інформацію про те, в які села треба провести воду. Тоді я зініціював нараду у ОДА під головуванням тодішнього заступника Тараса Федька, за участі голів РДА, де розташовані депресійні лійки. На реалізацію програми було виділено 24 млн грн. Першочергово визначили 16 населених пунктів із 62, адже грошей на всіх не вистачило. Пропозиції давали самі райони, хоча після того до мене зверталися голови сільрад, запитуючи, чому було вибрано саме ці, а не інші населені пункти.

Після цього не було ніяких дискусій. І коли облрада звернулася з проханням надати інформацію, я її зачитав. Задавали питання, чому реалізацію програми доручили нам. Я відповів, що коли гроші дають в кінці року можна лише поспівчувати, бо це не благо, а біда.

Була велика напруга, але робота була виконана. Зараз проходять усілякі перевірки, скандали. Але у будь-якому разі це дуже погано, коли такі зобов’язання ставлять в кінці року. На протиповеневі заходи виділяють набагато більше коштів і нас постійно перевіряють. Але у нас нема і не буде жодних проблем з контролюючими органами. Бо ми професійно виконуємо свою роботу і у нас збережена структура, інженерно-технічний персонал та підрядні організації.

В кінці року ми жодного з 16 розпочатих об’єктів не поставили на здачу. Зробили це свідомо, бо такий вид робіт як вода в кінці року не робляться, через морози з’являються тріщини. І ми ці об’єкти залишили перехідними, незавершене будівництво. Окрім інституту Львівдіпроводгосп ми підключили і аналогічний інститут з Одеси. І коли мене питають, чому саме залучили Одесу, я відповідаю, що східні області є більш професійними у питанні постачання води. Бо для них це питання життя і для них недостача води є хронічною. Сьогодні це світова проблема, для вирішення якої скликають міжнародні форуми. Це може стати найбільшою проблема і для нас. Без води людина не проживе. Бо навіть золото це лише камінчики, а вода – це життя.

Розмовляв Володимир Перегінець,