Карти роздані – гра почалася. З одного боку – народ, з іншого – різні політики, які намагаються пошити українців у дурні. Для цього звісно викидаються величезні гроші, для цього ведеться агітація, для цього політики навіть починають нарешті щось робити, або вдавати, що роблять. І все це з одною метою – отримати найзаповітнішого козиря – перемогу на виборах. В кожного сучасного претендента на президентське крісло своя стратегія, свої порахунки і розрахунки. І все може було б і добре, якби оцю козирну карту не тримав у своїх руках народ. Саме він вирішує, кому і за яких обставин віддати голос. За політиками ж залишається вчасно спрацювати, щоб чесними або в більшості не чесними методами, таки отримати перемогу. Отож хто з реальних кандидатур на президентське крісло має найбільше шансів? На це запитання намагався відповісти активний член Народної Партії Мирослав Олійник із Львівщини.

     Віктор Ющенко у відбої. Нинішній президент дійсно втратив довіру у народу. Він не є поганим політиком, ще кращий з нього економіст, але попри те свої якості він не зумів проявити так, як мав би. Не на руку його політичній кар’єрі стала й нинішня нестабільна економічна ситуація та й не дуже сприятливе політичне оточення. Відтак у кризі прості люди звинувачують лише президента. У тому, що ніяк із цієї кризи ми не можемо вийти – винен також Ющенко. А хто ж іще? Адже саме в його руках реальна влада – думає більшість населення. В оправдання Віктора Андрійовича можна сказати, що багато чого залежить не від нього. Але, попри те він не зумів стати отим добрим господарем. А коли в хаті, нема господаря, туди приходять бомжі і починають руйнувати домівку. Така ж ситуація з Ющенком і народ це добре розуміє. Йому дали шанс – ще колись на Помаранчевій революції. Але він його достойно не використав. Відтак ніяка передвиборча компанія його не врятує. Кілька голосів він може отримати на Західній Україні, але для перемоги їх явно буде недостатньо. 
     Ставка на Юлю Тимошенко. Амбіційна, вольова, хитра, жінка-лідер і політик. Юля Тимошенко рветься до влади і вона все зробить для того, щоб її досягти. Перспективи сісти у президентське крісло у нинішньої прем’єрки є, але вони невеликі. Річ у тому, що Юля Тимошенко козиря намагається отримати не для того, щоб справді витягнути Україну з того болота, в яке зараз заплила наша держава. Стати Президентом для Юлі Тимошенко означає насамперед доказати собі, що вона таки може добитися поставлених цілей. Тому що по своїй натурі ця жінка лідер, вона не звикла підкорятися. Вона хоче мати у власності. Тому президентство потрібне їй лише заради себе самої. Але український народ не сліпий і добре бачить, що криється за цими строгими сукнями і блузочками та невинним поглядом. Окрім постійних суперечок та інтриг, які точаться навколо прем’єрки, вона принесе з собою ще й безлад у державу. Але на противагу Ющенку, Тимошенко позиціонує себе як твердого і сильного можновладця. Щоправда, на перемогу їй сподіватися годі. Тому що БЮТ належить до того старого політичного табору, в якому українці розчарувалися. А тому й голосуватимуть не дуже охоче.
     Карти в руки опозиції. Віктор Янукович – тепер виступає в ролі: „А я ж вам казав та ви мене не слухали”. Те що колись, під час Помаранчевої революції, для нього було незаперечною поразкою, зараз дало всі карти в руки. Він має факти, лозунги і промови, які викривають помаранчеві сили зовсім не у яскравому помаранчевому світлі. Це дещо вигороджує його з-поміж інших діючих політиків, а також дає шанс на перемогу. Більше того, за його прем’єрства в Україні таки була стабільність – і це теж йде на користь Януковичу. Однак, попри те, є кілька нюансів, які можуть зашкодити біло-синьому опозиціонерові дійти до перемоги. Насамперед, це те, що він не є реальним кандидатом від регіонів, а радше, технічним представником. Його оточення використовує Віктора Федоровича у своїх цілях і спихає на нього всі прогрішення. Іноді складається таке враження, що й він сам не дуже рветься до влади. Радше йому наказують робити так і так потужні спонсори. Ще однією причиною, чому населення може не віддати свій голос за Януковича є те, що він завжди позиціонується як рекет, бандит, зек і тому подібне. А тому на підсвідомому рівні маси активізуватимуться на сторону добра, а не зла.
     Хід Арсенія Яцинюка. Арсеній Яценюк справді має всі шанси на перемогу. Український народ розглядає його саме, як нову силу, яка може щось змінити. Добре володіючи словом, будучи з вигляду доброю і порядною людиною, Яцинюк викликає довіру в населення. Ба більше, він вчасно пішов з Верховної Ради, а тому не встиг з головою попасти у це політичне болото. Відповідно й не несе ні за що відповідальності. Як то кажуть, вмив руки. Тому люди не говорять про нього нічого поганого, відгукуються лише позитивно. Бо вони не знають, що цілком ймовірно, Арсеній Яцинюк, прийшовши до влади, намагатиметься й на далі підтримати ту систему, яка існувала, він збереже всі попередні кадри в парламенті і стане тою силою, яка рятуватиме, але не український народ, а діючих політиків. Є припущення, що помаранчеві сили, передбачаючи свою поразку на наступних виборах, обрали саме Яцинюка для того, щоб ця поразка не була настільки відчутною і болісною.
     Козир у Володимира Литвина. Володимир Литвин має найбільше шансів на перемогу. По-перше тому, що у складний для України момент він не відмовився від посади Голови Верховної Ради, а таки взявся наводити там порядок, при чому це йому добре дається і люди – це бачать. По –друге, протягом його політичної кар’єри, репутація Володимира Литвина не заплямилась різноманітними тюрмами, екзитполами, інтригами, суперечками і сварками. По-третє, він є добрим і розумним політиком, вміє побачити проблему, вміє її усунути. По-четверте, голова Верховної Ради, лояльний, він не відноситься до таких політиків, які за рахунок невдач інших, вигороджує себе. Литвин живе за принципом: „Не словом, а ділом”. І тоді, коли інші з’ясовують між собою стосунки, він робить свою роботу. Прийшовши до влади, Литвин візьметься за впорядкування справ у нашій державі, бо він не любить пустих балачок і не поважає тих, хто не здійснює своїх передвиборчих обіцянок. Його помірковані та обдумані рішення приведуть нашу державу до правильного русла. 
Однак, вибір за народом.