Попри те, що село зараз занепадає і подальші прогнози для його розвитку не найкращі, все ж якби там не було всю Україну на своїх плечах тримають мільйони селян. Адже без села, без сільськогосподарської продукції, без ферм та господарств, ми не виживемо. Саме тому важку і зовсім не прибуткову працю селянина треба підтримувати, треба шанувати і треба розвивати – в іншому випадку ми можемо залишитися без куска хліба на столі. 
      Зараз напередодні весняно-польових робіт перед селом виникає низка проблем: що садити, де садити, якими силами і за які кошти. На всі ці запитання намагався відповісти начальник головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації, голова Буської районної організації Народної Партії Михайло Кожушко.
      На його думку весняно-польові роботи завжди були важкими для селянина. Цього року ситуація ускладнилася ще й через економічну кризу. Однак попри те, долати економічну нестабільність за рахунок селянина все ж не будуть, тому об’єми робіт не скорочуватимуть. Відтак у Львівській області площа посівів навпаки збільшилася на 11 тисяч гектарів. Попри те посіви ярих зернових та зернобобових культур залишать на рівні минулого року – 130 тисяч гектарів.
      Більше сили і праці сільськогосподарські підприємства віддадуть на посіви технічних рослин: озимого та ярого ріпаку, соняшника тощо. Попри те зменшаться насадження цукрового буряка. Таке регулювання посівних площ і об’єму посівів сприятиме запровадженню інтенсивних методів ведення сільського господарства не за рахунок площі, а за рахунок збільшення врожайності та ефективності з одного гектара. Це дозволить збільшити валове виробництво сільськогосподарської продукції. 
     Цього року Львівщина також має достатньо технічних засобів для проведення весняно-польових робіт: добре підготовлена ремонтна база, достатньо запасних частин для агрегатів сільськогосподарських машин, організовані мобільні ремонтні бригади, які вміють оперативно усувати всі поломки.  
      На перший погляд все виглядає дуже радісно і добре, але це лише на перший погляд. Бо насправді проблем у сільському господарстві є набагато більше, ніж позитиву. Насамперед, це стосується грошової сфери. Адже на сьогодні не почала діяти ще жодна державна програма щодо фінансування сільського господарства, тому з державного бюджету на організацію весняно-польових робіт аграрники на разі не отримали ні одної копійки. Та й через економічну кризу, кошти які рано чи пізно все-таки надійдуть будуть малими і недостатніми. Рятує лише минулорічна результативна праця аграрного комплексу. Адже завдяки їй зараз є достатньо сільськогосподарської сировини і зерна, через їхню реалізацію поповнилася казна сільськогосподарських підприємств, запрацював аграрний фонд, система форвардних закупівель – це посприяло вилученню не малої суми грошей із сільського господарства, близько 20 мільйонів гривень. Тому, зважаючи на різні допоміжні способи, якими на сільськогосподарській продукції можна заробити гроші, фінансування для здійснення польових робіт знайдеться. Однак виграти чи принаймні вижити у теперішній економічній нестабільності зможуть лише сильні та великі підприємства. А от малі та середні господарства постраждають. Адже вони не мають доступів до кредиту, бо не мають що дати під заставу. Тим паче, що банківська система зовсім не приваблива для сільського господарства. Адже відсоток сплати кредитів є надзвичайно високим. І цього року він знову зріс. Тоді, як раніше, відсоткова ставка становила 18-22%, сьогодні вона зросла в деяких банках до 28-32 %. І хоч держава намагається допомогти – компенсує 12-18 %, все ж при теперішніх відсоткових ставках сільськогосподарським підприємствам все одно залишається кругленька сума, яку не всі собі можуть дозволити. Загалом сільське господарство Львівщини співпрацює з банками. На цей рік агропромисловий комплекс має у кредитному портфелі 182 мільйони гривень, 49 млн з яких використають саме на проведення весняно-польових робіт. Знову ж таки взяти кредит собі зможуть лише великі сільськогосподарські підприємства, а от малі господарства такого тягаря на свою спину не покладуть, бо не зможуть донести. Тому для їх підтримки у районних бюджетах передбачено 3500 мільйонів гривень, в обласних – 7 мільйонів гривень. Щоправда всі ці виділені державою, областю чи районом кошти до селянина доходять опосередковано. Бо він є останньою ланкою. Ці гроші найперше використовують для вирішення локальних проблем, придбання нової техніки, збільшення посіву, закупівлі поголів’я худоби. Ці гроші йдуть у господарства, а ті своєю чергою збільшують заробітну плату своїм працівникам, розширюють господарства, що відкриває нові робочі місця. Було б тільки там кому працювати. Адже кадрова проблема зараз боляче відбивається на сільському господарстві. Підприємства хочуть, щоб у них працював не хто-будь, а висококваліфікований спеціаліст. Однак чи захоче висококваліфікований спеціаліст працювати у селі, де низький рівень заробітної плати, де немає комфортного житла і сучасних умов життя?! Сьогодні молодих спеціалістів не стільки лякає трактор чи нива, як саме село своєю не облаштованістю. Щоб залучити нових спеціалістів, на думку Михайла Кожушка, треба щоб сільськогосподарські підприємства самі дбали про своїх майбутніх працівників: підбирали людей, фінансували їхнє навчання та практику і всіляко рекламували престижні галузі, які зможуть принести прибуток. Адже селянин заробляє мало, іноді навіть більше витрачає, ніж заробляє. А молоді люди бажають перспективної роботи з великими доходами. Зараз ці доходи може принести галузь рослинництва. Вона своєю специфікою роботи, на якій не дуже втомлюєшся має більшу рентабельність, ніж праця на фермах, тому при невеликих затратах приносить певний прибуток. Однак це не означає, що тваринництвом займатися не треба. Підприємливі молоді люди вміють заробляти чималі гроші і на цьому – головне мати бажання працювати. А воно у наших селян є. Адже для українського селянина ще не було жодного легкого року, проте чути скарги від них не доводилося. Навпаки вони закочують рукави і посилено працюють. І хоч зараз побутують різні думки про те, що село швидко загине і його просто не стане, все ж поки є ті, які хочуть їсти, будуть існувати і ті, які цю їжу виготовлятимуть. Саме тому Михайло Кожушко запевняє, цього року продукція на столі буде.

     Наталка Когут
     Прес-секретар Львівської обласної організації
     Народної Партії