ЛЬВІВСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПАРТІЇ
Четвер, 28.03.2024, 16:35
Меню сайту

Категорії каталогу
Всеукраїнські видання [11]
Матеріали з друкованих та електронних всеукраїнських ЗМІ
Місцеві ЗМІ [2]
Матеріали з друкованих та електронних місцевих ЗМІ

Форма входу

Пошук

Корисні посилання

Статистика

Всього онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Матеріали ЗМІ » Всеукраїнські видання

Почесна і небезпечна праця шахтаря

Газета "Народна” неодноразово писала про важку та небезпечну роботу шахтарів, шляхи реконструкції та реорганізації вугільної галузі. Нині ми вирішили розповісти про легендарну династію шахтарів, початок якої поклав півстоліття тому Владислав Андрійович Антипов, Герой Соціалістичної праці, заслужений шахтар України, доктор технічних наук, академік Академії інженерних наук, колишній директор однієї з найбільших шахт «Трудівська» та Науково-дослідного інституту «Автоматгірмаш». Його справу продовжили син Ігор та онук Владислав.

 

Історія шахти «Трудівська» бере свій початок у далекому 1931 році, коли розпочалося будівництво найбільшої шахти Донбасу. Видобуток розпочався 15 лютого 1941 року. На початку Другої світової війни було прийнято рішення про демонтаж обладнання та затоплення шахтних виробіток. Завдання було виконане. У другій половині жовтня 1941 року німці зайняли Донецьк. Копальні були визволені у вересні 1943 р. Шахту довелося відбудовувати наново, на що витратили 10 років. Через рік після початку роботу проектна потужність була освоєна, а за два роки – видобуток на шахті перевищував у кілька разів проектні потужності.

 

У 1963 році шахту очолює Владислав Андрійович Антипов. З його приходом вона перетворюється на своєрідну лабораторію з дослідження та запровадження нової гірничої техніки. «Роки праці діда на шахті вважаються «золотою епохою». За час керівництва Владислава Антипова на шахті відбулася максимальна кількість модернізацій (приміром, автоматизація видобутку вугілля), значне збільшення об’ємів видобутку. Не дивно, що шахта встановила чисельні «соціалістичні рекорди», - розповів онук Владислав. Шахта у ті часи перетворилася на постійно діючу школу передового досвіду. На шахті розробили комплексний план наукової організації виробництва та праці, вивчались причини простоїв машин і механізмів, втрат робочого часу. В її розвитку беруть участь науково-дослідні та учбові інститути.

 

В листопаді 1969 року на шахті «Трудівська» бригада Гамоліна М.К. почала освоювати та запроваджувати комбайн 1К-101 і вже в грудні встановила всесоюзний рекорд: видобуток 33 520 тонy за 27 робочих днів. У січні 1970 року перекрила власний рекорд видобутком у 34 195 тонн. У 1971 році на шахті "Трудівська” був встановлений світовий рекорд вуглевидобутку: за 31 робочий день з однієї лави було видано 170 тис. тонн вугілля. Рекорд був встановлений не за допомогою механізованих комплексів, які на той час широко впроваджувалися по світу, а на застаріваючих індивідуальних кріпах. Загалом за 8-у п’ятирічку було видобуто 6 млн 248 тис. тонн вугілля. Продуктивність праці шахтаря становила 41,9 тонн/міс., пройдено 80 км гірського виробітку. Колектив шахти 22 січня 1971 року був нагороджений орденом Жовтневої революції. Директору шахти Антипову В.А. присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, 130 гірників отримали урядові та відомчі нагороди.

 

Після багатьох років успішного керування шахтою Владислав Андрійович переходить на роботу до донецької філії міністерства вугільної промисловості України. Згодом очолює Науково-дослідний інститут «Автоматгірмаш», який нині носить його ім’я. До слова, ВАТ «Автоматгірмаш» залишається ведучою в країні науково-дослідною організацією, яка займається вирішенням проблем автоматизації гірничих машин і комплексів.

 

Владислав Андрійович Антипов поклав початок шахтарської династії. Його син, Ігор Владиславович Антипов, працював на шахті Пролетарська-Крута в Макіївці, потім – у Донецькому політехнічному інституті (нині Донецький національний технічний університет). Захистив кандидатську та докторську дисертації на вугільну тематику. Другий син Олег закінчив Московський державний гірничий інститут (нині університет), а нині працює журналістом у прес-службі ФК "Шахтар”.

 

Продовжив традицію онук – Влад Антипов. «Рішення продовжити традицію прийшло само собою. По-перше, мешкаю в шахтарському регіоні. По-друге – походжу із родини гірняків. По-третє, попри невтішні тенденції останніх років у вугільній промисловості, все ще вірю в престижність та шляхетність шахтарської праці, відродження вугільної галузі в нашій країні», - зауважив співрозмовник. Після закінчення університету наймолодший представник славетної династії працював у комунальному підприємстві Донецької обласної ради, що займалося обробкою твердих побутових відходів. Після цього працював почергово у декількох міжнародних проектах експертом з геотехнологій та техногенного забруднення. Нині займається питаннями підвищення енергоефективності у важкій промисловості та скорочення викидів парникових газів, у тому числі шахтного метану. Адже попри те, що в сучасній вугільній промисловості повністю завершено механізацію виймання вугілля, доставку вугілля в очисних вибоях, відкатку вугілля, навантаження вугілля у залізничні вагони, праця шахтарів не стає від цього легшою та безпечнішою…

 

ЛАНА БОРИСОВА,

Газета «НАРОДНА» від 2 вересня 2011 року

Категорія: Всеукраїнські видання | Додав: narodnalviv (16.09.2011) | Автор: Лана Борисова
Переглядів: 1150
Copyright ЛОО Народної Партії © 2024