У статті 47 Конституції України чітко зазначено: „Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду”. До сих пір Конституція України залишалася основним законом у наші державі, який, на жаль, так часто і безкарно порушують…

Вже протягом кількох років мешканці будинку, що на вулиці Бальзака, 25 у м. Львові добиваються своїх законних прав на власне житло. Але до сих пір всі їхні намагання та численні звернення не приносили жодних результатів. Місцева влада у цій ситуації або ж шукала крайніх, або ж взагалі „вмивала руки”. Відтак, голова організації Народної Партії Залізничного району м. Львова Наталія Куртяк, а також інші члени партії та мешканці будинку створили ініціативну групу і почали йти на місцеву владу майже з лопатами і граблями.

А почалася історія цього горезвісного будинку ще у 90-х роках. Тоді споруджувати багатоквартирну будівлю взялися військові, пізніше право на будівництво передали ТзОВ „ДинамоІнвест”. У 2003 році військовослужбовці підписали договір про співучасть у будівництві із ЗАТ „Ірокс”. Згідно з цим договором будинок мали передати в експлуатацію у першому кварталі 2004 року. Але… не передали. Тому що протягом цього доволі довгого часу втратилося багато важливих документів. В результаті новобудову не можуть прийняти в експлуатацію, а це означає, що мешканці не мають права власності на свої квартири і стають залежними від забудовника. В такій ситуацій й опинилися жителі будинку, що на вулиці Бальзака, 25. І їм не залишалося нічого іншого, як звернутися до суду. Суд звісно задовольнив їхні позови і право власності на свої помешкання жителі таки отримали. Але для ЗАТ „Ірокс” який фактично продовжував залишатися власником будинку, це нічого не означало. Будівельна компанія і далі продовжувала будівництво, яке ніяк не могла завершити. А мешканцям доводилося щомісяця платити за тимчасово підключені інженерні комунікації. Більше того, усі договори щодо водо, електро й теплопостачання у будинку були укладені з „Іроксом”, як для незавершеного будівництва. І фірма сама розподіляла ці витрати на мешканців. Відтак часто жителі новобудови залишалися без гарячої води і тепла, будівельна компанія їх просто відключала. Але платити за ці комунальні послуги змушувала за повними тарифами.

Крім цього, цей будинок-привид не числився на обслуговуванні у місцевій поліклініці, жителі його також не могли віддати своїх дітей у місцеві садки та школи, виникали проблеми на виборчій дільниці під час голосування і ще низка незручностей. Звісно в такій ситуації жителі довгобуду сидіти склавши руки більше не могли. Адже їхні права явно і нагло порушували.

Голова організації Народної Партії Залізничного району м. Львова Наталя Куртяк, жителька цього будинку разом з іншими мешканцями довгобуду написали  письмове звернення до мера міста Львова Андрія Садового. Але відповіді так і не отримали. Після цього Наталія Куртяк добилася особистого прийому з очільником нашого міста, який тоді ж прийняв рішення створити комісію з вирішення проблем мешканців житлового будинку. Але роботи цієї комісії жителі так і не побачили. Навпаки на виконкомі, який відбувся 12 грудня 2009 року відхилили акт готовності будинку до експлуатації. Цього дня Наталія Куртяк зібрала усіх членів ініціативної групи біля Ратуші, чекаючи на позитивне рішення виконкому. Але чиновники лише розвели руками. Тоді ініціативна група знову звернулася з обурливим листом до мера міста, а також написала прохання до голови Львівської облдержадміністрації Миколи Кмітя та Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Лише після цих дій, коли жителі будинку були вже на межі і планували страйк, 4 січня 2010 року на виконкомі все-таки прийняли рішення „Про погодження акта готовності об’єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з прибудовою на вул. Бальзака, 25”.

На жаль, такі випадки з новобудовами та недобудовами непоодинокі у нашому місті. І страждають від цього звичайні мешканці. Вони ж добиваються законних прав на свої квартири. Тим часом владні органи, які б мали відстоювати та захищати права жителів міста і бути на боці закону залишаються осторонь від зовсім непотрібних для них проблем. Як змінити ситуацію? Звісно можна змінити закони, можна і навіть треба посилити контроль за будівництвом новобудов. Але це нічого не дасть, якщо влада і далі залишатиметься відірваною від тих, кому вона завдячує своєю високою посадою – тобто від звичайних, простих людей-виборців.

Прес-служба Львівської обласної організації

Народної Партії