Що
ж нас чекає? От же, федералізація – це процес перетворення унітарної
держави, в якій ми зараз живемо, в федеративну, в якій територіальні
одиниці держави (області) мають більше повноважень ніж зараз, а центр –
менше. Цими повноваженнями можуть бути питання місцевого самоврядування,
громадський порядок, місцеві податки і т.п. Сьогодні з новою силою
лунають заклики до федералізації України. Причина тому всім відома –
події, які сколихнули не тільки Україну а й весь західний світ,
починаючи від 30 листопада 2013 року і до тепер.
Що цікаво, заклики
до зміни державного устрою лунають з тих самих уст з яких вони лунали і 9
років тому на з’їзді, який відбувся в Сєверодонецьку за схожих обставин
– країна була на межі громадянської війни і розколу.
Як і 2004 року люди вийшли на вулицю з одними і тими ж закликами – зміни! Зміни не на
словах, а на ділі, всім набридло не жити, а виживати, людям не дають
нормально працювати і заробляти державні потвори – податкова з її
«перевірками», уряд з його «постановами», Верховна рада з її «законами»,
прокуратура з її «сліпотою» на «справедливі, стримані і виважені» дії
міліції ну і напевно найбільше, – це суди, де посадити невинну людину чи
виправдати винну за «відповідну подяку» чи дзвінок з високого кабінету
влади – буденне явище.
А
що ж влада? А влада глуха і тільки констатує свої «своєчасні та
правильні» рішення. Задумаймося на хвилинку, коли останній раз ви чули
від нашої влади слова: ми помилилися, ми не справилися, ми винні, ми не
змогли? Але ж всі ми прекрасно розуміємо, що в людей є природна
здатність помилятися, - виходить наша влада – це не люди, а радше боги,
оскільки вони не допускають помилок – вони завжди праві!
Тому
не варто дивуватися думкам деяких представників правлячої партії, яка в
основному представляє східні, південні та частково центральні з
північними областями України про те, що федералізація – це наше
майбутнє. Мотивація в них проста – «бандерівці» заважають нам жити! Що
ж, скажемо відверто – живемо ми в двох різних країнах, з різними людьми
вже давно. Цьому сприяло панування над однією частиною України -
Російської імперії, а згодом Росії, з другої сторони – Польщі та
Австро-Угорської імперії, що виразилося в інших поглядах на життя.
Друга мотивація –
промисловий схід заробляє гроші, а захід їх тільки тратить і нічого сам
не заробляє. Дуже популярна думка, яка лунає чи не кожен день. Хоча
варто подивитися статистику за 2013 рік скільки податків передала в
державний бюджет Львівська область, а скільки отримала назад, вірніше –
недоотримала назад в вигляді субвенцій і скільки Донецька область
передала в бюджет країни, і наскільки більше отримала назад – питань
думаю більше не буде.
Вернімося до федералізації, цей процес може зараз розглядатися, як один з
варіантів виходу з сьогоднішньої кризи, але я вважаю, що це не буде
нашим майбутнім. Не буде тому, що це буде тільки початком, початком ще
більших протиріч, жаги ще більшої самостійності в федеративних частинах
країни, неспроможності створити єдину федеральну команду влади, ще
більше активізуються наші «добрі» сусіди з всіх сторін, які хочуть і
собі «відхопити» по кусочку і т.д. Це буде початком остаточного поділу
країни на два, а то й більше новоутворення.
Тому рекомендую задуматися простим громадянам, просто українцям, а не
представникам влади чи так званим «народним» депутатам, оскільки вони
вже не здатні думати за власний народ – вони думають тільки за свою
наживу та самозбереження. Чи хочемо ми такого майбутнього, чи хочемо
їздити до своїх родичів, братів, сестер, матерів та дітей в іншу країну,
переборюючи бюрократичні процедури та візові режими, чи слідувати
словам Кобзаря: «Об’єднаймося ж, брати мої!»? І тим самим показати, що
тисячі, мільйони смертей наших дідів та прадідів за незалежність цієї
країни були недаремними!
Марик Бебешко
(Львівська обл.)
