Всі знають, що Конституція – це Основний Закон держави. Проте мало хто замислюється над її непересічною важливістю для країни. Саме у Конституції закріплені основні права та свободи людини, повноваження вищих органів державної влади та способи взаємодії між ними. Загалом, важливість Конституції обумовлена тим, що вона регулює відносини між державою і суспільством. Тому більшість впливових політичних сил намагаються переписати Основний Закон „під себе”, закріпивши у ньому можливість свого одноосібного панування в країні без оглядки на думку народу.

     Саме прагнення внести зміни до Конституції і отримати неконтрольовану владу пояснює величезну кількість проектів Основного Закону, які побачили світ останнім часом. Зі своїми конституційними проектами виступили Партія регіонів і Президент Віктор Ющенко. Про наявність власного варіанту Основного Закону минулого тижня оголосила Юлія Тимошенко. Давно виступають за конституційну реформу комуністи. І навіть політики „другого ешелону”, такі як Анатолій Гриценко, вже встигли оприлюднити свій проект Конституції України.

     З’явився навіть спільний варіант Основного Закону, розроблений двома політичними антиподами – Партією регіонів і Блоком Тимошенко. Цей „конституційний кентавр” не даремно викликав занепокоєння громадян, адже розроблявся він з єдиною метою – поділити владу і країну на двох. Враховуючи низьку довіру людей і небажання політиків виконувати волю народу, було вирішено конституційним шляхом позбавити виборців останньої можливості впливати на політиків – скасувати всенародні вибори Президента та продовжити строк повноважень Верховної Ради. Якщо сьогодні влада займається розв’язанням соціальних проблем лише перед виборами, то в разі прийняття проекту Конституції від БЮТ та Партії регіонів необхідність звертати увагу на проблеми людей зникла б взагалі.

     Єдиною політичною силою, яка чітко заявила, що Конституцію потрібно не змінювати, а виконувати, є Народна Партія, яка не включилася у конституційну істерію і не стала подавати свої проекти. Лідер народників В. Литвин наголосив, що для розв’язання проблем України потрібно дотримуватися Конституції і законів, а не влаштовувати „політичні ігрища” навколо питань державного будівництва: „Якби в Україні дотримувалися Конституції, то не було б того безладу, якому треба покласти край. Політичні ігрища влаштовуються лише для того, щоб переключити увагу людей від проблем насущних і в силовий спосіб, у тому числі через переписування Конституції, перехопити владу і ще – «щоб списати усі гріхи на війну»”.

     Імітація конституційного реформування використовується не лише для того, щоб відволікти увагу людей від реальних проблем, але і як спосіб передвиборчої агітації. Автори численних проектів Основного Закону намагаються переконати громадян: проголосуйте за нас і ми змінимо Конституцію та „покращимо ваше життя вже сьогодні”.

     Проте людям вже давно стало зрозуміло, що жодного покращення від таких змін не відбудеться, адже країна вже пережила конституційну реформу 2004 року, яка лише посилила хаос і занурила країну в кризу. Тим паче, що суспільство вже збагнуло, що політики намагаються змінити Конституцію лише „для себе і під себе”. При чому робиться це крадькома та нашвидкуруч, щоб „реформаторам” не встигли завадити політики-опоненти з державницькою позицією.

     „Не можна вносити зміни до Основного Закону під політичний момент та певний політичний розклад”, – застерігає спікер парламенту Володимир Литвин від необдуманих і непідготовлених намагань провести ревізію Основного Закону. „Я виходжу з того, що сьогодні треба мати уявлення, щоб займатися конституційним процесом. Треба знати історію, треба знати природу, на якій вибудовується право і конституційні особливості права, треба знати традиції, ментальність, схильності людей, треба знати глибоко сьогоднішній стан держави, треба знати, які задачі належить вирішити державі, які перепони можуть виникнути на цьому шляху”, – додає Голова Верховної Ради. Дійсно, важко не погодитись з тим, що конституційна реформа має бути підготовлена професійними людьми, які мають державницький досвід і готові нести відповідальність за країну, а не політиками, які прагнуть здобути більше повноважень та забезпечити собі рекламу на імітації реформ.

     Для того, аби продемонструвати, що зміни робитимуться для народу України, а не для самих себе автори конституційних проектів активно пропагують ідею прийняття Основного Закону на референдумі. Це нібито дасть людям можливість визначитися, чи згодні вони з положеннями Конституції, і забезпечить демократичність її ухвалення. Проте це великий обман! Адже більшість громадян мало розбирається у складних та заплутаних юридичних формулюваннях, тому не зможе правильно оцінити той документ, який буде винесено на всенародне обговорення. Варто погодитися з думкою Володимира Литвина: „Абсолютна більшість людей не буде навіть читати проект Конституції, якщо його винесуть на референдум”. Тому очевидно, що ідея конституційного референдуму – не більше, ніж чергове намагання „замилити очі” українським громадянам.

     Безумовно, ситуація в країні є дуже складною. Але вирішити наявні проблеми можна лише за умови чіткого дотримання законів, і передусім Основного Закону. Це єдиний шлях до подолання кризи. І тут варто дослухатися до слів Голови Народної Партії Володимира Литвина: „Основний Закон у нас далеко не завжди виконується. Нам потрібно прищепити культуру його виконання. І цю культуру повинні демонструвати всі гілки влади. Ключовою вимогою в умовах кризи має бути суворе дотримання Конституції”, – переконаний лідер народників.

Олексій Краснопьоров